Мауглі з Червоних Партизан. Дворічного малюка шукала практично вся міліція і працівники МНС Чернігівщини

Справжню рятувальну операцію мусили провести в ніч із 10 на 11 червня співробітники міліції Чернігівщини в Носівському районі. Було 10 хвилин на першу, коли до місцевого райвідділу внутрішніх справ на лінію екстреного виклику «102» зателефонував 27-річний мешканець с. Червоні Партизани. Чоловік перебував у стані крайнього розпачу. Він повідомив, що увечері 10 червня безслідно зник його дворічний син Максим…

Миттєво проведене уточнення обставин зникнення малюка виявило таку картину.

Батьки дитини — 27-річний Руслан та його ровесниця Алла — приїхали разом із Максимком до Русланової матері на станцію Дослідна Носівського району, де вона мешкає у пристанційному селищі. Поки батьки займалися господарчими справами, малюка розважала його тітонька — 14-річна Русланова рідна сестра Ганна. Десь під вечір, близько 17-ої години, дівчина вирішила, що маленького Максимка слід неодмінно покатати на велосипеді. Не дивлячись на категоричну заборону дорослих відходити далеко від дому, Ганна (дівчина страждає на тяжку форму психічної хвороби, і хоча не становить для оточуючих небезпеки, та все ж не здатна контролювати свої дії) не послухала їх та в потрібний для неї момент все ж таки поїхала кататися на велосипеді разом із дворічним племінником. Це сталося приблизно о 19-ій годині.
А вже за деякий час Ганна повернулася додому сама. Спроби з’ясувати, куди подівся малюк, який ще й розмовляти практично не вміє, ні до чого не призвели. Спочатку дівчина розповіла спантеличеним дорослим про пригоду, яка нібито з ними сталася — їх перестріла якась бабця, запросила до себе і нагодувала борщем, а потім Максимко залишився у неї гратися. Але коли через деякий час дівчина розповіла вже іншу версію, дорослі зрозуміли, що вона щось вигадує. Батьків та бабусю хлопчика охопив розпач. Мала дитина залишилася бозна-де, у непроглядній темряві, вдягнена в самі лише футболку з майкою, шортики та капці!

…Після нічного телефонного дзвінка до міліції її працівники зрозуміли, що зволікати не можна ані хвилини. А тому весь особовий склад районної міліції було піднято по тривозі. Керівник райвідділу старший лейтенант міліції Антон Шабельник організував і особисто очолив ретельне прочісування кожної місцини.
До нечисельної районної міліції начальник обласної міліції Олександр Михайлик, як тільки отримав повідомлення про зникнення хлопчика, негайно розпорядився відрядити особовий склад суміжних районів (Козелецького, Ніжинського, Бобровицького), а також майже дві сотні працівників міліції з Чернігова на місце події. До пошукової операції активно долучилися співробітники МНС, працівники лісового господарства, місцеві мисливці, добровільні помічники міліції — члени громадських формувань з охорони правопорядку. Коло мерехтливих вогників електричних ліхтарів розійшлося від станції Дослідна по усіх напрямках.




Пошуки тривали до ранку, і кожен міліціонер повсякчас відчував щем у грудях: хоч би все було добре! Тільки б знайти Максимка живим!
Сонце вже зійшло, коли увагу одного з працівників міліції привернув здалеку шмат тканини, загублений кимось у лісосмузі кілометрів за сім від станції Дослідної. Більш ретельний огляд його не залишив сумнівів: це був рушник, що його підкладали на багажник велосипеда, як везли дитину. Адже, поїхавши саме з цим рушником, Ганна повернулася без нього.




Знахідку не чіпали. І правильно зробили. До неї негайно викликали інспектора-кінолога з Ніжинського міськвідділу УМВС області лейтенанта міліції Олександр Литвина, також залученого до пошукової операції разом зі службовим собакою (фахівець в цей час саме прочісував іншу ділянку району). Собака наполегливо мчав уперед, ведучи за собою не тільки свого господаря-кінолога, а й двох міліціонерів: майора міліції Дмитра Харенка та лейтенанта міліції Євгена Войтка з Носівського райвідділу внутрішніх справ. Біля двох кілометрів собака впевнено рвався вперед, не даючи ані на хвильки перепочити міліціонерам. І раптом похмуру тінь лісосмуги ніби залило сонцем: з-під одного з дерев на правоохоронців, що стрімко наближалися, дивився заплаканий малюк!
У лісосмузі, під деревом, сидів обкусаний комарами та подряпаний гілками кущів Максимка. Ще б трохи, скажуть потім лікарі, і організм хлопчини міг зневоднитися.
Така історія сталася днями в Носівських лісах із маленьким Мауглі. На щастя для всіх, пригода закінчилася благополучно.
На основному фото: Максимко зі своїм рятівником "Кейсі".
Сергій БРИЛЬ
спеціально для газети «Біла хата»