Мандрівники -- просвітяни дійшли до Луганська
У Луганську біля пам’ятника Тарасу Шевченку успішно завершився Третій піший похід у рамках Всеукраїнської акції «Січовий Шлях Просвіти». Мандрівних просвітян Олега Ткаченка та Михайла Мішина зустрічали луганчани на чолі з Дорою Григорівною Тимошевською, відповідальним секретарем Луганського обласного об’єднання Всеукраїнського Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Після обміну привітальними словами та знімку біля пам’ятника Т.Шевченку, мандрівників запросили на зустріч із активом у приміщення, розташоване на базі нещодавно збудованого та освяченого Патріархом Філаретом Свято-Троїцького кафедрального Собору.
На зустрічі Олег Ткаченко доповів присутнім про пройдений шлях, про акцію Січовий Шлях Просвіти, Армію Порядку та про започаткований просвітянський рух «Мандрівний Просвітянин».
«Кожен просвітянин за покликом Нації зобов’язаний йти у люди, у міста та села України, збираючи фольклор, інформацію про рідний край та сучасний стан українства. При цьому вселяючи надію у серця українців, нагадуючи землякам про давні 145-річні традиції просвітництва, про 200-річчя Пророка Тараса Шевченка та про невмирущий дух Запорізької Січі. Несучи в народ гасло: «Ми всі українці – це наша земля», «Утвердимо в Україні Порядок та Справедливість», формуючи мільйон добровольців до Армії Порядку» - наголосив Олег Валентинович.
Голова Запорізької «Просвіти» повідомив, що для того, щоб відбулася ця зустріч, потрібно було подолати більше однієї тисячі сімсот кілометрів шляху Запорізькою, Дніпропетровською, Кіровоградською, Полтавською, Черкаською, Київською, Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською, Івано-Франківською, Донецькою та Луганськими областями.
На шляху наповнились духом знакових для кожного українця місць: О. Хортиці, Запорізького дуба, Германської Столиці Чигирин, села Суботів (Ільїнська церква – місце поховання Богдана Хмельницького та його сина Тимоша), села Мошни та Пекарі, могили Пророка українського народу Тараса Шевченка на Чернечій горі у м. Каневі, славного Переяслав-Хмельницького, міста Києва. Покорили найвищу точку України – гору Говерлу, пройшли землями війська Запорізького по річках Вовчій, Кальміус та Сіверський Донець, витративши для цього сімдесят шість днів.
Метою подорожі було: привернути увагу українців та можновладців до якнайшвидшого позитивного вирішення питання збереження та розвитку української мови, культури, духовності; подивитися на український Світ очима пішого мандрівника; не дати заснути, збудити в українців козацький невмирущий дух; своїм неординарним вчинком спонукати інших до прийняття нестандартних, неординарних рішень та дій (за більше ніж двадцять років ми ще не маємо тої України якої прагнемо) у питанні розбудови, відродження Великої України, встановивши порядок на основі соціальної справедливості.
Основні висновки можна зробити наступні: по всій Україні -- і в центрі, і в західній, і в східній її частинах – живуть українці, яких об’єднує та гуртує національна основа. В Донецькому та Луганському краї у кожному куточку присутній український дух, українське слово та національні цінності. Не дивлячись, на засилля російської мови, більшість з тих, кого зустрічали, до кого зверталися мандрівники, говорили саме рідною, українською мовою. Всі знають та шанують Батька українського народу Тараса Шевченка, пам’ятають його «Заповіт» та в переважній своїй більшості готові втілювати заповідане в життя. Адже, сьогодні неозброєним оком видно як на заході, так і на сході, що люди загнані у неймовірні злидні. Особливо потерпає село, яке знаходиться у катастрофічному стані.
Користуючись нагодою, запорожці на своєму шляху цікавилися ставленням мешканців Донеччини до свого земляка Віктора Януковича та його «команди». Всюди, як у селищі Байрачки, так і у селі Корсунь, навіть на малій батьківщині В.Януковича у місті Єнакієве, висловлювалося розчарування та зневіра, відчуття гіркоти від злочинного ошуканства, та ґвалтування, яке здійснила над народом нинішня антиукраїнська кримінальна влада.
Але, не дивлячись на кричущий стан української нації, надія та віра у відродження є незаперечною, що підтвердилося на чисельних зустрічах у містах і селах, у тому числі й на підступах до Луганська у музеї Бориса Грінченка та Миколи Руденка – українців яких шанують у селах Олексіївка та Біле Луганської області та по всій Україні.
Український дух присутній всюди і за доброї волі Української Нації. Цей дух повстане з новою неймовірною силою та міццю «І оживе добра слава дідів наших» і навіки «потече сторіками» увесь непотріб із нашої землі, і повернеться порядок у нашу країну і запанує справедливість на щастя та радість на довгі роки для віх її мешканців.
А координатор Всеукраїнської акції «Січовий Шлях Просвіти» Олег Ткаченко вже готується до організації четвертого походу на весні 2014 року, який буде зв’язаний з відкриттям пам’ятника Тарасу Шевченку у місті Запоріжжі. Та п’ятого походу: «На прощу до Батька Тараса» у місто Канів та закликає просвітян і всіх українців підтримати зазначені заходи.
Слава Україні!
Відповідальний секретар ЗОО ВУТ «Просвіта» Імені Тараса Шевченка
Галина ЄГОРОВА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |