Магія чорна, магія біла

Цю історію розповіла читачка під наметом на Форумі видавців.

Її тітка Зеня в свої вісімдесят сім ще та леді. Під її вікнами відкрили крамницю парфумерії. Пішла глянути, і треба ж – очі привабила темна овальна коробочка. Польські ретро-парфуми «Чорна магія». Принюхалася: Господи, той же аромат – загадкова солодкавість бергамоту, свіжість цитрусових, терпкість меду, жасмину і спецій. Рука затрусилася.

«Що з вами?» – злякалася молода продавчиня.
«Нічого. Згадалося… Коли нас, дівчат-галичанок, пакували на етап, мама крадькома запхала мені коробочку з-під парфумів. Там було дзеркальце, мило, нитки і голка. Потім, на лісоповалі, я кожного вечора витягала її з-під матраца і під ковдрою, щоб не тратити рештки аромату, вдихала. Сни були пахучі… Я куплю ці парфуми. Але через тиждень, коли дістану пенсію».

«Добре», – сказала дівчина.

І тітка Зеня пішла. Біля дверей її обійшов чоловік, мимохідь кинув:
«Вас кличуть до каси».

Вернулася перелякана:
«Я нічого не брала».

«Візьміть», – касирка простягнула «Чорну магію».
«Даруйте, не можу, бо наразі не маю грошей…»
«За ці парфуми заплатив якийсь чоловік. Сказав, що це для вас…»

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ. "Борозни долонь".