Льоха

Нині зненацька з'ясував, що для досить багатьох людей українське слово "льоха" (самиця свині, свиноматка) - великий сюрприз і несподіванка.

А потім подумав про інше. Що ці ж таки люди, які не знають слова "льоха", читають українську літературу. Підозрюю, також і багатьох інших українських слів вони не знають, якщо "льоха" їм ставить такий бар'єр. А "моріжок", "осоння", "любрик" чи "жом" і ще сотні, а може, і тисячі слів, які їм здаються дивними, чужими чи кумедними, вони знають? А потім говорять, що ця література якась не така і до них не промовляє.

Я не знаю, чи слово "льоха" надається на наш шиболет. Але як може промовляти до когось література, написана мовою, в якій не знаєш слова, що означає самицю свині? Свині. Не панди і не мурахоїда. Слово аж ніяк не діялектне, не застаріле, не неологізм. "Етимологічний словник" пише, що слово "льоха" запозичене з польської. Але навіть якщо й запозичене (я маю сумнів, що це запозичення), то коли? В середньовіччі?

Льоха.

Андрій БОНДАР