"Літературний Чернігів": ювілейне число
П"ятидесяте число журналу "Літературний Чернігів" щойно вийшло з-під руки редактора Михася Ткача. Щоквартальник був започаткований чернігівським товариством "Просвіта" далекого 1992 року. За цей час на його сторінках побачили світ сотні творів цікавих авторів. Не розчаровує і цей номер, що його можна назвати ніжинським. Цікаво дебютує Юрій Бондаренко, літературознавець з Ніжина -- його "Баба Зіна класу "Еліт" є цікавим зразком химерної прози. Тетяна Федорченко також дебютує -- але оригінальною літературознавчою статтею "Чи вб"є сучасна українська проза вічне українське місто?". Рідко доводиться читати такий оригінальний і об"ємний погляд на нашу літературу.
Літературна студія Ніжинського державного педагогічного університету імені М.Гоголя представляє кількох авторок, але, на жаль, майже всі вони хибують на заримовані зітхання-грання:" Зустріч, радість, любов. Сльози, прощання і кров...". Зате Віктор Татарин з Сядриного Корюківського району подає місцями цікаву прозу, а Ганна Арсенич- Баран добіркою до свого 40-річчя (хоч одна жінка не боїться вказати свого віку!) зізнається в любові до Чернігова, Коцюбинського та храмів міста.
"Літературні спогадування" Василя Чепурного частково повертають до дискусії, ганебно насіяної в "ЛУ" В.Базилевським". А Тамара Демченко, рецензуючи книгу про Жуклю Василя Устименка, нагадує і про "православну революцію", описану в "Сіверщині", і дає розуміння ситуації з краєзнавством -- вельми захоплюючою наукою.
Короткі новели Валентини Меркулової наче прості і безхитрісні, але гріють душу читача спогадами дитинства, яке в нормальних людей живе завжди. Журнал представляє також книги Олександра Олійника, Олега Гончаренка, Валерія Іллі. Обкладинка ж ювілейного числа журналу подає зображення ніжинського козацького Миколаївського собору.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |