Листи з фронту: «Живу добре, спимо на землі»
Наш читач Леонід Криштоп приніс до редакції дорогоцінні сімейні реліквії — листи брата з фронту. Ще неповнолітнім його забрали з Бахмача на фронт. Ніхто дуже не додивлявся, що хлопцю не вистачає пару місяців до повноліття. Стратеги перемоги гарматним м’ясом не берегли своїх людей.
«Ночевали где придётся, — пише юнак з фронту 28 вересня 1943 року, — в лесу, в деревне или просто на земле. Продукты кончаются, редко получаем з военкухни. Я зачислен подносчиком патронов к ручному пулемёту».
Ще й дивно, як такі явні викриття пропустила військова цензура! Адже хлопець пише, що навіть їсти не мають переможці — а це ж уже 1943 рік! В іншому листі він згадує, що і зброї йому не видали! Дійсно, ставлення до солдат-українців було як до гарматного м’яса.
І сам у кінці листа приписує: «Пишите поменьше и ничего лишнего, нам не разрешается».
Анатолій Криштоп воював недовго — незабаром сім’я отримала його листа з госпіталю. Мовляв, усе добре — поранений у стегно і в руку. І чи то лікування таке було, чи бомбування госпіталю, але похоронка сповістила: «Ваш сын красноармеец Криштоп Анатолий Григорьевич, уроженец г.Бахмача, ул. Южная, дом № 6, в бою за социалистическую Родину (далі погано видно), был ранен и умер от ран 16 декабря 1943 года и похоронен в г. Воронеже новое кладбище… Бахмачский райвоенком П.Гулин, начальник 2-й части ст. лейтенант (нерозбірливо)».
Помер у грудні, а похоронку отримали аж 13 липня 1944 року. Пригадується, що переможені — німці — мають повний реєстр усіх своїх солдат, що загинули на фронті чи від ран. А переможці — Радянський Союз — не знають навіть цифр у мільйонах своїх воїнів, що полягли на фронтах Другої світової. Отаке ставлення до людей!
Леонід Криштоп планує з’їздити у Воронеж і пошукати могилу брата.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |