Левко Лук'яненко про артиста Яценюка і свої книги

Левко Лук'яненко став лауреатом Шевченкiвської премiї-2016 Легендарний дисидент удостоївся цiєї вiдзнаки за 13-томник "Шлях до вiдродження", де зiбранi його твори за останнi сiмнадцять рокiв. Цiкаво, що найпрестижнiшу українську премiю Левко Лук'яненко отримав iз другої спроби, пише газета "Експрес".

Якщо торiк його обiйшли iншi претенденти (ви пам'ятаєте їхнi прiзвища?), то тепер - нагорода знайшла героя. Героя України...

-- Левку Григоровичу, вiтаємо вас iз Шевченкiвською премiєю!

-- Дуже дякую за привiтання, - каже бадьорим голосом 88-лiтнiй полiтик. - Знаєте, коли до мене телефонують друзi, то багато з них дивуються: "А хiба ви ранiше не були лауреатом Шевченкiвської премiї?". Я вiдповiдаю: "Нi, не був". Та, скажу вiдверто, це мене не дуже й турбувало. Бо я знаю, що люди читають не лауреатiв, а ту лiтературу, яка їх цiкавить. Звичайно, тi, хто захоплюється любовними романами, не будуть читати мою лiтературу. (Усмiхається). Натомiсть людей, якi хочуть трохи розширити свої знання нацiонально-визвольної боротьби, "Шлях до вiдродження" зацiкавить... Коли мене запитують: "А про що отi 13 томiв?" - то я кажу: "Вони про те, як iз хохлiв i малоросiв зробити українцiв". I взагалi - я свою письменницьку роботу розцiнюю як продовження полiтичної боротьби.

-- Полiтична боротьба точиться уже не перший тиждень довкола Яценюка i його мiнiстрiв. Скiльки ще даєте цьому уряду часу на життя?

-- Та вiн уже й так пережив бiльше, нiж потрiбно було. Думаю, Порошенко мусить пiти на тi рiшучi кроки, яких вiн дуже не хотiв, та й нинi не хоче. Але ж виходу немає. Виходу немає... Яценюк - вiн артист, прекрасний артист. А люди - дуже наївнi й забули давню формулу: суди про когось за дiлами, а не за словами. Тому Арсенiю Петровичу вдається отою брехнею - красивою, логiчною, послiдовною - обдурювати людей. Не вiрю, що цей уряд змiниться i стане iншим, буде дiяти iнакше. Нi, вiн робитиме те саме, що й минулого року... Тому тепер усе бiльше залежить вiд рiшучостi Президента. Чи пiде вiн пiд тиском залiзних фактiв та вимог - i українського суспiльства, i закордону - на той рiшучий крок. Якщо не пiде, тодi... тодi в Українi буде ще гiрше!

-- А як ви ставитесь до iнiцiативи блокування активiстами товарних фур iз Росiї, що триває у кiлькох областях України?

-- Це правильно! I нинiшня ситуацiя показує непослiдовнiсть нашої влади. З самого початку треба було оголосити в Українi воєнний стан, а не АТО (цей термiн досi збиває з пантелику всiх на Заходi), i закрити кордони для транзиту товарiв з Росiї, а ще - припинити дiяльнiсть росiйських банкiв i т. д. Вони й далi працюють в Українi, заробляють тут грошi та переказують їх до Москви. I там на тi кошти - от будь ласка - озброюють росiйську армiю, яка вбиває наших воякiв, наших хлопцiв... Я переконаний: нам треба тiльки силою будувати вiдносини з Росiєю. I захищатися силою, а не добротою.
Яка може бути доброта щодо споконвiчного ворога? Зрештою, всяку доброту москалi сприймають як слабiсть. У них така природа. Вони нашу лагiднiсть, м'якiсть, людянiсть розумiють як слабкiсть, як безволля, як нiкчемнiсть i використовують проти нас же. Наша доброта не зробила ту орду нi на один грам людянiшою!

-- МЗС України заявило: "Росiя на сьогоднi не виконала жодного пункту Мiнських угод". Ви такої ж думки?

-- Слухайте, у мiжнародному правi є правило: коли уклали договiр чи якусь угоду й одна зi сторiн не виконала бодай один пункт, то друга або заявляє про вихiд iз цiєї домовленостi, або оголошує її недiйсною. I тут ми знову бачимо непослiдовнiсть нашої влади та комплекс неповноцiнностi! Росiя один раз порушила Мiнськi угоди, а Україна не вийшла з тих угод. Росiя другий раз порушила, а Україна не скасовує цих угод. Росiя третiй раз порушила, сотий раз порушила, а Україна - терпить. Це, розумiєте, схоже на китайцiв, якi колись давали чотирьохсоте "серйозне" попередження. Ну, оце те саме...

Та, попри все, я вiрю, що Україна переможе в цiй вiйнi, а Росiйська Федерацiя розвалиться! Чекати другої фази дезiнтеграцiї тiєї iмперiї залишається зовсiм недовго. Перший етап вiдбувся у 1991 роцi, коли з-пiд влади Москви вийшли 14 так званих союзних республiк. Тепер ми з вами є свiдками подiй, якi готують другу фазу розвалу Росiї. Там також є автономнi республiки, якi дуже хочуть бути незалежними державами. Вони теж мають здобути нацiональну свободу!

-- Вертаючись до Шевченкiвської премiї - хтось iз наших читачiв обов'язково вас спитав би: ви вже вирiшили, куди її скерувати? Суму ж чимала...

-- Так, вирiшив. Я ще торiк, коли сподiвався стати лауреатом, казав, що подiлю премiю на три частини. Одну третину вiддам на фронт, другу - на друкування нових книжок i третю - може, на церкву Київського патрiархату в селi. Ось на такi приблизно речi...
А взагалi для мене насамперед важлива моральна сатисфакцiя. Знаєте, я задоволений, що удостоєний Шевченкiвської премiї. Все-таки працював над творами, що ввiйшли до 13-томника, протягом 17 рокiв - з часу виходу iз заслання... Сподiваюсь, моя творчiсть буде цiкавою для молодшого чи наступного поколiнь, якi захочуть довiдатись: а як же ми боролися за Україну?

Богдан БОНДАРЕНКО, газета Експрес