Квіти прощання

Дві історичні особи, підписанти угоди в Біловезькій Пущі про припинення існування СРСР Станіслав Шушкевич і Леонід Кравчук відійшли навічно в історію. Вони були ровесниками, народилися в 1934 році, і пішли з життя майже одночасно - 3 і 10 травня 2022 року. Обидва пройшли круту кар'єрну драбину в радянській системі, але стали очільниками своїх незалежних держав у найдраматичніші роки: 1991-й - 1994-й.
Від Станіслава Шушкевича отримав я в дарунок після вельми приязної розмови на одному з міжнародних форумів його книжку мемуарів в електронній версії, і вона тепер зберігається в Українському інституті національної пам'яті.

З Леонідом Кравчуком пов'язані роки, а не епізоди. Хоча й епізоди таки незабутні.
Кравчук був обраний президентом на демократичних виборах українським народом з переконливою перевагою вже в першому турі.
Ще влітку 1989 року на засіданні Політбюро ЦК КПУ він наполягав на забороні створення Народного Руху України, а вже за кілька місяців, як Президент незалежної України, запропонував рухівцям співпрацю в державному управлінні. Кравчук особисто сприяв НРУ у проведенні Ланцюга єдності 21 січня 1990 року. Кравчук застерігав нас, депутатів Народної Ради, не захоплюватися новим очільником Кремля Єльцином, не довіряти йому.
Кравчуку доводилося важко балансувати між парламентською більшістю, яка не раз називала його зрадником червоних комуністичних ідеалів, і демократами, за якими стояв український народ.
Не буває непомильних людей, не буває і президентів, які б ніколи не припустилися помилок. Але не можна пам'ятати лише про помилки і забувати про те, що зробив державний діяч для своєї держави.
У середині 90-тих у шаховому клубі на вулиці Володарського, коло цирку, провадився шаховий турнір між командами журналістів і політиків. Преси було повно - всі очікували, що прийде грати сам Кравчук за нашу команду політиків. Телевізійники тимчасом попросили мене поділитися своїми сподіваннями на результат.
- Та давайте, поки немає Леоніда Макаровича, я вам анекдот про нього розкажу.
- Який? Той, що між крапельками?
- Ні, справжній шаховий!
- Тоді давайте! Пишемо!
- Вирішив Леонід Макарович зіграти партію з комп'ютером. Гра була впертою і гострою. Перевага була то по один бік, то по інший. Та ось пан Кравчук спітнів, розчервонівся і надовго замислився. І тут із комп'ютера пролунало: "Леоніде Макаровичу, ви програли". А Леонід Макарович сердито відповів: "Ну й нехай! Але вам не вдасться довести, за який колір я грав!".
Товариство, шануймо свою історію, своїх історичних діячів.
Леонід Макарович Кравчук грав партію за Україну, і Україна вистояла. Подумки кладу квіти прощання до його труни.

Олесь Шевченко, борець за незалежність України у XX сторіччі, український політичний діяч, учасник національно-визвольного руху. Народний депутат України 12 скликання.