Квартиру і землю пропонує лікареві Макіївська громада
Макіївська об’єднана територіальна громада на Чернігівщині – найменша і в Україні одна з найменших: тут навіть 2 тисяч мешканців нема, а вся територія – біля 50 кілометрів в радіусі. І всього дві сільські ради об’єдналися в ОТГ. Мало хто й вірив у те, що її вдасться створити. Питаю в голови Петра Баклана: «Як же вас визнали фінансово спроможними, якщо й підприємств практично нема?». А він відповідає: «Ми оце з вами сидимо, а під нами – два метри чорнозему». Саме земля і стала основою для визнання спроможності громади. Два роки, що пройшли з часу її утворення, підтвердили такий висновок.
Земля ж, мабуть, і до створення громади підштовхнула – Держгеокадастр обрізав Макіївку по саме нікуди: село, яке завжди відзначалося багатством худоби у дворах, тепер її різко скоротило. Адже пасовища у села відібрали, користуючись тим, що вони – за межами населених пунктів. Який злочинний мудрагель ввів такі порядки – невідомо, але відомо, що всі земля між селами історично була визначена: оте пасовище належало громаді того села, а оті луки чи ліси – громаді іншого. Вклинювання ж державних чиновників – це не тільки провокування корупції, але й наруга над сільськими громадами. Добре, що зараз уряд починає цю ситуацію виправляти.
Але відібраного – не повернеш: 54 гектари пасовищ у макіївській громаді відібрані без згоди сільської ради і тепер їх розорали та понасівали кукурудзи. До речі, в порушення санітарних норм – по берегах канав.
Петро Баклан, сільський голова, сам з дружиною тримав 6 корів, зараз змушений трьох позбутися – нема де пасти. Та й лякає селян обмеження прийому молока – ціна на нього з 1 липня може бути меншою, якщо йтиме на сухе молоко, козеїн. Наразі дружина сільського голови возить молочні продукти на продаж до Києва – тут всього 90 кілометрів.
Історична довідка.
Макіївка історично була містечком з 7 тисячами мешканців і кількома ярмарками – худобу на продаж сюди вели аж з-під Броварів. Перша назва села згадується в описі француза Боплана, а нинішню назву отримало від власника – полковника Б.Хмельницького Мокієвського. У селі збереглася земська школа, яка так і зветься «Кам’яна школа”. Земляками макіївців є відомі люди – художник Микола Стратілат, фітотерапевт Євген Товстуха, поет Станіслав Реп’ях. До складу Макїівської ОТГ ввійшли шість сіл.
Головою Петро Андрійович Баклан уже вдруге, а взагалі працював керівником у великому господарстві під Києвом та переїхав у село, вийшовши на пенсію. Кар’єра ж сільського голови почалася в нього з …кладовища. У селі їх декілька і ось те, що біля його батьківської хати, він сам впорядкував – почистив від гущавини, обгородив, навів лад. Люди зацікавились – що за одни? І хоч він родом місцевий та бував же наїздами, провідуючи батьків. А тут побачили хазяйську жилку, дізналися про досвід керівника і вибрали головою. Спершу одного села, а коли почалася децентралізація – уже він переконав усіх створювати ОТГ. І тут знову вибрали головою.
«Ніхто не вірив, що мені вдасться «пробити» окрему Макіївську громаду, - розповідає Петро Андрійович. – Особливо після того, як дві сільради відмовилися бути разом з нами. Коли ж ми довели фінансову спроможність майбутньої ОТГ і стали однією з 5 перших громад на Чернігівщині – з району дзвонили та поздоровляли».
Аргументи децентралізації.
Сумарно дві сільради, що об’єдналися в Макіївську ОТГ, мали 1,5 мільйона гривень. Тепер же дохід складає 15 мільйонів. З них – 4,7 мільйона є власними доходами (податки на землю і доходи громадян), решта – державні субвенції.
Що й дало змогу замінити вікна та двері в школі, перетворити частину класних кімнат у Пустотино в дитячий садочок, повністю реконструйовано Макіївський будинок культури і він весь пахне лаком та свіжим деревом, оновлено ФАН у Ганнівці, зроблено пожежне депо, закуплено техніку для комунального підприємства, що буде цього року створено, встановлюється освітлення вулиць – а тут громади 60 кілометрів вулиць. Дякують за допомогу макіївці і народному депутату Олександру Кодолі та фермерам – підприємцям Фенюку, Супруну, Рибалці, Шусту, Лиману. Скажімо, Микола Фенюк своїм коштом відремонтував 2, 5 кілометри дороги між Пустотіно і Ганнівкою, а Микола Супрун виділив 64 тисячі гривень на ремонт ФАПу у Пустотіно.
«Якби не децентралізація – всього цього б у нас не було!» - переконує Петро Баклан. Скажімо, пожежники практично за півроку вже здійснили 9 виїздів, в тому числі один – за межі громади. А що таке пожежа в селі – знає той, хто там живе… Та й далеко не кожне село в Україні може похвалитися збереженою пожежною командою.
Найгостріша проблема
В один голос всі макіївці кажуть – це лікарня. Точніше, потреба в лікарю. Адже у них є тямковитий фельдшер Валерій Петрик, але ж без лікаря не отримають ліцензію на створення центру первинної медичної допомоги. Валерій Петрик каже: «Люди звертаються, то допомагаю практично з усіх питань. Роблю уколи, ставлю крапельниці, лікую, зашиваю рани. Якщо треба – везу пацієнтів до районної лікарні чи викликаю «швидку», але п наших дорогах – це майже година їзди». Є тут і денний стаціонар, працює стоматологічний кабінет, є обладнання для фізпроцедур.
Питаю – до якого ж лікаря запишуться ваші люди, адже за медичною реформою треба до квітня вибрати собі сімейного лікаря. Розводять руками – або в Ніжин, або в Носівку, або в неблизьке село Рівчак – Степанівку. Але всі варіанти незручні – треба свого лікаря.
Громада гарантує лікарю квартиру, достойну зарплату і, як сказав голова Петро Баклан, «два гектари землі дамо, щоб на вихідні нікуди не їхав». Останнє, звісно, жарт, але землю таки готові дати із земель запасу.
Феномен села Пустотіно
Хоча воно ото так зветься, але зовсім воно не пусте – особливо дітьми: із понад 400 жителів села – 140 дітей. Коли відкрили дитсадок на 16 дітей, думали, що буде напівпорожній. Але щодня є їх 20 і якби ще було місце – то й ще б приводили. Адже завдяки фермеру Миколі Фенюку 235 жителів Макіївської громади мають постійну роботу, в основному на великій тваринницькій фермі. Відповідно, дітей краще ж віддати під опіку вихователів.
Випитував я – чому ж у значно більшому селі Макіївці значно менше дітвори (пропорційно)? Спершу жартували – мовляв, у Пустотіному частіше світло вимикають, а потім таки з’ясувалося: в кінці 1980-х років місцевий колгосп - мільйонер гроші вкладав у будівництво квартир для молодих сімей і ось вони приїхали і як задали темп народжуваності, так ще і за президентства Ющенка його підтримали фінансово, то й зараз дітей багато. Є сім’ї, де їх навіть по восьмеро.
Окремим феноменом села є директор Пустотінської школи Григорій Довгопол. Він зустрів нас, накульгуючи – поранення з часу «афганської війни». Навпроти його робочого місця в тісненькому кабінеті висить картина бою тої війни. Я думав – узагальнююча. Ні, виявилось, що то зображено бій групи «Карпати» біля кишлака Дарі.
Але Григорій Іванович став і активним учасником нинішньої, російсько- української війни. Звісно, як волонтер – з гордістю повідомив мені про 41 виїзд і не з порожніми руками. А голова ОТГ Петро Баклан теж не без задоволення повідомив, що громада зібрала 53 тисячі гривень на допомогу захисникам в АТО. Чотири грузовики необхідних речей та харчів відправили!
«Надумали ми поставити пам’ятник борцям за волю і незалежність України, - розповідає Петро Андрійович. – Перший я, як голова, вийняв тисячу гривень і поклав. А заразом назбирали 26 тисяч гривень і тепер біля церкви стоїть достойний пам’ятник. Хоча є і окремий героям Небесної сотні».
Отака громада – маленька та справ ненька. І патріотична.
…Коли помирала 89-річна мати Петра Баклана і дізналася, що в селі вже нема колгоспної ферми, напророчила: «Через 50 год не буде і села: поставлять у центрі чорного тригранного стовпа, що колись тут село було. А якийсь дурак його ще й на металолом вкраде. І заорють місце по селу, щоб і виду не було».
Цю материну пересторогу постійно тримає на думці 69-річний голова Макіївської ОТГ Петро Баклан і завдяки децентралізації та своїй невтомності бачить, що материн прогноз, на щастя, не справдиться. Село буде жити.
Василь ЧЕПУРНИЙ,
Чернігівська область.
Редакція газети «Голос України» дякує регіональному Центру розвитку місцевого самоврядування за сприяння в організації прес- туру до Макіївської ОТГ.
На фото: голова Петро Баклан на фоні сільського герба – плуг з підковою, виконуючий обов’язки завідуючого амбулаторією Валерій Петрик, директор будинку культури Микола Сидоренко радіє ремонту і трьом колективам художньої самодіяльності.
Фото Віктора КОШМАЛА
Земля ж, мабуть, і до створення громади підштовхнула – Держгеокадастр обрізав Макіївку по саме нікуди: село, яке завжди відзначалося багатством худоби у дворах, тепер її різко скоротило. Адже пасовища у села відібрали, користуючись тим, що вони – за межами населених пунктів. Який злочинний мудрагель ввів такі порядки – невідомо, але відомо, що всі земля між селами історично була визначена: оте пасовище належало громаді того села, а оті луки чи ліси – громаді іншого. Вклинювання ж державних чиновників – це не тільки провокування корупції, але й наруга над сільськими громадами. Добре, що зараз уряд починає цю ситуацію виправляти.
Але відібраного – не повернеш: 54 гектари пасовищ у макіївській громаді відібрані без згоди сільської ради і тепер їх розорали та понасівали кукурудзи. До речі, в порушення санітарних норм – по берегах канав.
Петро Баклан, сільський голова, сам з дружиною тримав 6 корів, зараз змушений трьох позбутися – нема де пасти. Та й лякає селян обмеження прийому молока – ціна на нього з 1 липня може бути меншою, якщо йтиме на сухе молоко, козеїн. Наразі дружина сільського голови возить молочні продукти на продаж до Києва – тут всього 90 кілометрів.
Історична довідка.
Макіївка історично була містечком з 7 тисячами мешканців і кількома ярмарками – худобу на продаж сюди вели аж з-під Броварів. Перша назва села згадується в описі француза Боплана, а нинішню назву отримало від власника – полковника Б.Хмельницького Мокієвського. У селі збереглася земська школа, яка так і зветься «Кам’яна школа”. Земляками макіївців є відомі люди – художник Микола Стратілат, фітотерапевт Євген Товстуха, поет Станіслав Реп’ях. До складу Макїівської ОТГ ввійшли шість сіл.
Головою Петро Андрійович Баклан уже вдруге, а взагалі працював керівником у великому господарстві під Києвом та переїхав у село, вийшовши на пенсію. Кар’єра ж сільського голови почалася в нього з …кладовища. У селі їх декілька і ось те, що біля його батьківської хати, він сам впорядкував – почистив від гущавини, обгородив, навів лад. Люди зацікавились – що за одни? І хоч він родом місцевий та бував же наїздами, провідуючи батьків. А тут побачили хазяйську жилку, дізналися про досвід керівника і вибрали головою. Спершу одного села, а коли почалася децентралізація – уже він переконав усіх створювати ОТГ. І тут знову вибрали головою.
«Ніхто не вірив, що мені вдасться «пробити» окрему Макіївську громаду, - розповідає Петро Андрійович. – Особливо після того, як дві сільради відмовилися бути разом з нами. Коли ж ми довели фінансову спроможність майбутньої ОТГ і стали однією з 5 перших громад на Чернігівщині – з району дзвонили та поздоровляли».
Аргументи децентралізації.
Сумарно дві сільради, що об’єдналися в Макіївську ОТГ, мали 1,5 мільйона гривень. Тепер же дохід складає 15 мільйонів. З них – 4,7 мільйона є власними доходами (податки на землю і доходи громадян), решта – державні субвенції.
Що й дало змогу замінити вікна та двері в школі, перетворити частину класних кімнат у Пустотино в дитячий садочок, повністю реконструйовано Макіївський будинок культури і він весь пахне лаком та свіжим деревом, оновлено ФАН у Ганнівці, зроблено пожежне депо, закуплено техніку для комунального підприємства, що буде цього року створено, встановлюється освітлення вулиць – а тут громади 60 кілометрів вулиць. Дякують за допомогу макіївці і народному депутату Олександру Кодолі та фермерам – підприємцям Фенюку, Супруну, Рибалці, Шусту, Лиману. Скажімо, Микола Фенюк своїм коштом відремонтував 2, 5 кілометри дороги між Пустотіно і Ганнівкою, а Микола Супрун виділив 64 тисячі гривень на ремонт ФАПу у Пустотіно.
«Якби не децентралізація – всього цього б у нас не було!» - переконує Петро Баклан. Скажімо, пожежники практично за півроку вже здійснили 9 виїздів, в тому числі один – за межі громади. А що таке пожежа в селі – знає той, хто там живе… Та й далеко не кожне село в Україні може похвалитися збереженою пожежною командою.
Найгостріша проблема
В один голос всі макіївці кажуть – це лікарня. Точніше, потреба в лікарю. Адже у них є тямковитий фельдшер Валерій Петрик, але ж без лікаря не отримають ліцензію на створення центру первинної медичної допомоги. Валерій Петрик каже: «Люди звертаються, то допомагаю практично з усіх питань. Роблю уколи, ставлю крапельниці, лікую, зашиваю рани. Якщо треба – везу пацієнтів до районної лікарні чи викликаю «швидку», але п наших дорогах – це майже година їзди». Є тут і денний стаціонар, працює стоматологічний кабінет, є обладнання для фізпроцедур.
Питаю – до якого ж лікаря запишуться ваші люди, адже за медичною реформою треба до квітня вибрати собі сімейного лікаря. Розводять руками – або в Ніжин, або в Носівку, або в неблизьке село Рівчак – Степанівку. Але всі варіанти незручні – треба свого лікаря.
Громада гарантує лікарю квартиру, достойну зарплату і, як сказав голова Петро Баклан, «два гектари землі дамо, щоб на вихідні нікуди не їхав». Останнє, звісно, жарт, але землю таки готові дати із земель запасу.
Феномен села Пустотіно
Хоча воно ото так зветься, але зовсім воно не пусте – особливо дітьми: із понад 400 жителів села – 140 дітей. Коли відкрили дитсадок на 16 дітей, думали, що буде напівпорожній. Але щодня є їх 20 і якби ще було місце – то й ще б приводили. Адже завдяки фермеру Миколі Фенюку 235 жителів Макіївської громади мають постійну роботу, в основному на великій тваринницькій фермі. Відповідно, дітей краще ж віддати під опіку вихователів.
Випитував я – чому ж у значно більшому селі Макіївці значно менше дітвори (пропорційно)? Спершу жартували – мовляв, у Пустотіному частіше світло вимикають, а потім таки з’ясувалося: в кінці 1980-х років місцевий колгосп - мільйонер гроші вкладав у будівництво квартир для молодих сімей і ось вони приїхали і як задали темп народжуваності, так ще і за президентства Ющенка його підтримали фінансово, то й зараз дітей багато. Є сім’ї, де їх навіть по восьмеро.
Окремим феноменом села є директор Пустотінської школи Григорій Довгопол. Він зустрів нас, накульгуючи – поранення з часу «афганської війни». Навпроти його робочого місця в тісненькому кабінеті висить картина бою тої війни. Я думав – узагальнююча. Ні, виявилось, що то зображено бій групи «Карпати» біля кишлака Дарі.
Але Григорій Іванович став і активним учасником нинішньої, російсько- української війни. Звісно, як волонтер – з гордістю повідомив мені про 41 виїзд і не з порожніми руками. А голова ОТГ Петро Баклан теж не без задоволення повідомив, що громада зібрала 53 тисячі гривень на допомогу захисникам в АТО. Чотири грузовики необхідних речей та харчів відправили!
«Надумали ми поставити пам’ятник борцям за волю і незалежність України, - розповідає Петро Андрійович. – Перший я, як голова, вийняв тисячу гривень і поклав. А заразом назбирали 26 тисяч гривень і тепер біля церкви стоїть достойний пам’ятник. Хоча є і окремий героям Небесної сотні».
Отака громада – маленька та справ ненька. І патріотична.
…Коли помирала 89-річна мати Петра Баклана і дізналася, що в селі вже нема колгоспної ферми, напророчила: «Через 50 год не буде і села: поставлять у центрі чорного тригранного стовпа, що колись тут село було. А якийсь дурак його ще й на металолом вкраде. І заорють місце по селу, щоб і виду не було».
Цю материну пересторогу постійно тримає на думці 69-річний голова Макіївської ОТГ Петро Баклан і завдяки децентралізації та своїй невтомності бачить, що материн прогноз, на щастя, не справдиться. Село буде жити.
Василь ЧЕПУРНИЙ,
Чернігівська область.
Редакція газети «Голос України» дякує регіональному Центру розвитку місцевого самоврядування за сприяння в організації прес- туру до Макіївської ОТГ.
На фото: голова Петро Баклан на фоні сільського герба – плуг з підковою, виконуючий обов’язки завідуючого амбулаторією Валерій Петрик, директор будинку культури Микола Сидоренко радіє ремонту і трьом колективам художньої самодіяльності.
Фото Віктора КОШМАЛА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |