Курйозні бувальщини воєнного часу. Дятел в теробороні

Від початку війни пошуки мобільного покриття займали тривалий час. Одним із місць, де його можна було спіймати, став «Аркадіїв лісок», що впритул прилягає до сільських городів, хоч він, безлистий, і проглядався з двох доріг, якими рухалася ворожа техніка, що змушувало чаїтися за деревами чи присідати в окопних ровах – межах колишньої приватної власності.
Яко́сь прямуючи стежкою до ліска, запримітив сусідку-дачницю, котра, раз-по-раз тривожно роззираючись, розмовляла по телефону. Аж раптом зі словами «стреляют!» та із закругленими від ляку очима заметушилась, не знаючи, в який бік тікати…
«Невже мене злякалась», – подумалося. Коли ж зрозумів у чому річ, то аж присів зо сміху: вправний дятел на сухій осиці кулеметноподібно дав другу чергу по стовбуру дерева...
«Шановна, – пожартував я, – коли надалі телефонуватимеш комусь, говори українською, інакше дятел знову стрілятиме...».

Юрій Дахно, с. Москалі, Чернігівщина.