Козосадочок, народжених в окупацію

Другий день окупації села. Від гуркоту танків, гаубиць та іншої важкої ворожої техніки тряслася земля і хати... На відстані одного метра від торцевої частини мого хліва курсували окупантські колони, було знищено декілька цементових опор електромережі, поламані паркани, понівечені дерева... Тремтіла від ляку і моя худоба у хліві. Мабуть, саме тому чотири вагітні кози заходились окочуватись майже одночасно в цей же день. Уявіть таку картину: страшний гул, скрегіт і тріск перемішаний із меканням кіз і писком новонароджених козенят. А я з родиною замість того, щоб ховатися (згодом призвичаїлись, а спершу було страшнувато), думаючи, чи протаранять танки хлів, мечемося поміж ними, не знаючи кого поїти, кого доїти, в кого пологи приймати... Дякувати Богові, хлів уцілів, козенята ростуть, кози стали нахабнішими ніж були, бо вже згодом сміливо прогулювалися двором, майже не звертаючи уваги на рух техніки по вулиці.

Юрій Дахно, с. Москалі, Чернігівщина