Кремлівський пацієнт
Схоже, що мій проноз, який я зробив ще навесні 2014 року і в який деякий час сам перестав вірити, все ж таки збувається. Прогноз, звичайно, був зухвалий, оскільки факторів дуже багато і вирахувати тренди майже неможливо. Але в новий, 2021 рік я дивлюсь з прогностичним ентузіазмом.
Суть прогнозу полягав у тому, що Росії в її нинішньому стані лишилося 7 років. Чому саме 7 років? Півтора президентських терміни. Упродовж першого терміну протиріччя наростають, а десь до половини другого досягають апогею, до того ж нові вибори достатньо далеко, щоб чекати скидання напруження в ході голосування.
Очевидно, сам Путін теж відчув щось подібне, тому вирішив перезавантажити систему, обнуливши власні повноваження. Ну, думаю, перехитрив мене старий лис! Але ж постривай, терміни зсунулися, але історичні чинники не обдуриш! Звичайно, це дозволило виграти деякий час, але не так багато, як сподівався сам російський президент.
Весь минулий рік я помічав багаточисельні явні і приховані ознаки втрати контролю над країною і над собою кремлівським пацієнтом. Хабаровські заворушення, революція в Білорусі, Карабах. Також повна неспроможність скористатися вікном можливостей, яке відкрилося з приходом до влади в Україні Зеленського і частини команди Януковича - це вікно вже закрилося остаточно.
Останній маркер глибокої хвороби Кремля - ситуація з Навальним. Я глибоко вклоняюся професіоналізмові журналіств-розслідувачів, але все ж таки не можу виключати, що первинну ідею щодо ідентифікації осіб вбивць їм підкинули. І зробили це не ЦРУ, чи Мі-6, а конкуруючі спецслужби з зарослого білими рускімі березами Ясенєво, які, з одного боку, хочуть відвести від себе підозру у замаху на вбивство опозиціонера, з іншого - підставити конкурента - криваву гебню - в боротьбі за спадок Путіна.
Звичайно, мова про ГРУ, чи як його зараз називають ГУ ГШ ЗС РФ. Ситуація в Кремлі зараз дуже нагадує "Сімнадцять миттєвостей весни", от тільки адмірал Канаріс у наявності, Штірліц вже й сам забув, на кого він працює, але при цьому обергрупенфюрерів Вольфів більше, ніж башт у Кремлі. І всі вони надсилають сигнали Заходові про готовність до переговорів. Мабуть, якщо добре придивитися, можна помітити що вночі новорічний Кремль струменить сигнальними вогнями яскравіше за різдвяну ялинку.
Як і в Карла Вольфа, головне питання в башт не як позбутися Гітлера, чи завершити війну. Зараз обговорюються питання післяпутінського миру, ділиться економічний пиріг, спадок Путіна. І навряд чи хтось зможе заковтнути всі царські скарби одноосібно. Доведеться пиріг ділити, різати по-братськи, чи по справедливості.
Згадаймо нинішнього спікера Держдуми Володіна "Без Путіна нема Росії". Це пророче висловлення слід сприймати самим серйозним і буквальним чином.
Без Путіна Росія почне розпадатися. Некатастрофічно, поволі, спершу непомітно. Головним рушієм тут стануть регіони. Губернатори виборють собі незалежність, качалка, що висмоктує гроші з регіонів до Центру зупиниться. Поступово Росія стане справжньою федерацію, згодом - конфедерацією. Саме губернатори будуть вирішувати непросте питання: будувати теплі туалети і школи в Комі, чи виділяти гроші на Сирію, Донбас, Крим і решту бароко. Прокотяться національні революції, народи Росії згадають багато з того, що вони зараз вдають, що забули. Не обійдеться і без втрати деяких території.
Звичайно, можуть трапитися і конфлікти, якщо силовики нароблять помилки (а вони таки нароблять). Але, думаю, місцеві силові структури зрозуміють в кого справжні гроші і справжня влада і зроблять відповідні висновки.
Отже наступний рік несе нам купу несподіванок, відкриттів і цікавих пригод. Думаю, що ми ще не раз згадаємо такий мирний і спокійний 2020-й...
І ще. Президентом стане Олексій Навальний. Можливо, Омська. Але це не точно.
Сергій МОРУГІН
Суть прогнозу полягав у тому, що Росії в її нинішньому стані лишилося 7 років. Чому саме 7 років? Півтора президентських терміни. Упродовж першого терміну протиріччя наростають, а десь до половини другого досягають апогею, до того ж нові вибори достатньо далеко, щоб чекати скидання напруження в ході голосування.
Очевидно, сам Путін теж відчув щось подібне, тому вирішив перезавантажити систему, обнуливши власні повноваження. Ну, думаю, перехитрив мене старий лис! Але ж постривай, терміни зсунулися, але історичні чинники не обдуриш! Звичайно, це дозволило виграти деякий час, але не так багато, як сподівався сам російський президент.
Весь минулий рік я помічав багаточисельні явні і приховані ознаки втрати контролю над країною і над собою кремлівським пацієнтом. Хабаровські заворушення, революція в Білорусі, Карабах. Також повна неспроможність скористатися вікном можливостей, яке відкрилося з приходом до влади в Україні Зеленського і частини команди Януковича - це вікно вже закрилося остаточно.
Останній маркер глибокої хвороби Кремля - ситуація з Навальним. Я глибоко вклоняюся професіоналізмові журналіств-розслідувачів, але все ж таки не можу виключати, що первинну ідею щодо ідентифікації осіб вбивць їм підкинули. І зробили це не ЦРУ, чи Мі-6, а конкуруючі спецслужби з зарослого білими рускімі березами Ясенєво, які, з одного боку, хочуть відвести від себе підозру у замаху на вбивство опозиціонера, з іншого - підставити конкурента - криваву гебню - в боротьбі за спадок Путіна.
Звичайно, мова про ГРУ, чи як його зараз називають ГУ ГШ ЗС РФ. Ситуація в Кремлі зараз дуже нагадує "Сімнадцять миттєвостей весни", от тільки адмірал Канаріс у наявності, Штірліц вже й сам забув, на кого він працює, але при цьому обергрупенфюрерів Вольфів більше, ніж башт у Кремлі. І всі вони надсилають сигнали Заходові про готовність до переговорів. Мабуть, якщо добре придивитися, можна помітити що вночі новорічний Кремль струменить сигнальними вогнями яскравіше за різдвяну ялинку.
Як і в Карла Вольфа, головне питання в башт не як позбутися Гітлера, чи завершити війну. Зараз обговорюються питання післяпутінського миру, ділиться економічний пиріг, спадок Путіна. І навряд чи хтось зможе заковтнути всі царські скарби одноосібно. Доведеться пиріг ділити, різати по-братськи, чи по справедливості.
Згадаймо нинішнього спікера Держдуми Володіна "Без Путіна нема Росії". Це пророче висловлення слід сприймати самим серйозним і буквальним чином.
Без Путіна Росія почне розпадатися. Некатастрофічно, поволі, спершу непомітно. Головним рушієм тут стануть регіони. Губернатори виборють собі незалежність, качалка, що висмоктує гроші з регіонів до Центру зупиниться. Поступово Росія стане справжньою федерацію, згодом - конфедерацією. Саме губернатори будуть вирішувати непросте питання: будувати теплі туалети і школи в Комі, чи виділяти гроші на Сирію, Донбас, Крим і решту бароко. Прокотяться національні революції, народи Росії згадають багато з того, що вони зараз вдають, що забули. Не обійдеться і без втрати деяких території.
Звичайно, можуть трапитися і конфлікти, якщо силовики нароблять помилки (а вони таки нароблять). Але, думаю, місцеві силові структури зрозуміють в кого справжні гроші і справжня влада і зроблять відповідні висновки.
Отже наступний рік несе нам купу несподіванок, відкриттів і цікавих пригод. Думаю, що ми ще не раз згадаємо такий мирний і спокійний 2020-й...
І ще. Президентом стане Олексій Навальний. Можливо, Омська. Але це не точно.
Сергій МОРУГІН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |