Конкурс для Антошина. З шампанським у кабінеті
Про конкурс на посаду директора КП "Обласний Молодіжний Центр" (колишній кінотеатр Щорса)
Минулого місяця я дізнався про конкурс та вирішив взяти участь. В першу чергу для того, щоб показати бажання молоді до змін і наявність у молоді ініціативи та ідей. Ніколи не розумів, як може займатися молоддю людина, яка вже більше десяти років до молоді не відноситься. Людина, яка очолює центр зараз - Вадим Антошин.
Не буду вдаватись в подробиці його біографії, бо він і так відомий Чернігівцям, але хотів би описати нашу з ним зустріч.
В суботу, разом з Yaroslav Yurchenko, прийшли до центру, щоб подивитись стан приміщень (це необхідно для написання стратегії розвитку). Працівники відмовилися провести нас, посилаючись на заборону директора. Більше години ми чекали пана Антошина. Дочекавшись попросили провести нас та повідомили про мій намір участі в конкурсі. Після цього з його боку почалась неадекватна поведінка і цирк. Раптом в нього з'явились невідкладні справи і він сказав прийти в понеділок. Окей. Приходимо сьогодні. Чекаємо поки він наговориться по телефону. Просимо виділити нам 10 хвилин і провести. На що він нахабно дзвонить по мобільному і, ігноруючи нашу присутність, починає розпитувати у співрозмовника як у того справи. У відповідь на це, перед тим як піти, я сфотографував його шафу з шампанським. Від цього в пана Антошина ледь піна з рота не пішла.
Ми вирішили не принижуватись і піти напряму у відділ молоді і спорту до Нина Лемеш. Туди ж прийшов Антошин. Ми пояснили Ніні Петрівні ситуацію з нездатністю директора чесно конкурувати і попросили дати нам в супровід когось іншого. І тут саме цікаве. Антошин почав вигадувати, що в суботу ми приходили з погрозами і обіцяли викинути його. Що на нього хтось тисне. Що він має намір ледь не заяву в поліцію писати. Що в нього нарада, і тому нас не слід пускати в приміщення центру.
Хочу дати публічну відповідь на ці закиди. Якби ми хотіли його викинути, то вже зробили б це. Ті хто знають нас з Ярославом, можуть підтвердити. Натомість ми вирішили відкрито конкурувати перед членами комісії і запропонувати свою програму. Погрожувати Антошину тим більше нам не цікаво, бо його за конкурента не вважаємо. Нашу розмову чули працівники центру, які можуть підтвердити мої слова при бажанні.
Цим текстом я хочу звернути увагу на особисті якості Вадима Антошина. Як він може називатись чоловіком і керувати підприємством, якщо в нього нема елементарних уявлень про честь та совість? Тим більше, як він може виховувати молодь?
Завдяки зваженості Ніни Петрівни Лемеш нам в супровід дали спеціаліста центру Ірину. Вона ввела нас в курс роботи центру, відповіла на всі питання, які нас цікавили та була приємним співрозмовником. Як потім виявилось, вона також претендент на цю посаду. В неї чудове відношення до своєї роботи та купа енергії. Більше б таких конкурентів, як Ірина, в яких є цікаві ідеї та напрацювання.
Переконаний, що конкурс має бути чесним та без впливу зі сторони
Олександр ТАРНАВСЬКИЙ
Минулого місяця я дізнався про конкурс та вирішив взяти участь. В першу чергу для того, щоб показати бажання молоді до змін і наявність у молоді ініціативи та ідей. Ніколи не розумів, як може займатися молоддю людина, яка вже більше десяти років до молоді не відноситься. Людина, яка очолює центр зараз - Вадим Антошин.
Не буду вдаватись в подробиці його біографії, бо він і так відомий Чернігівцям, але хотів би описати нашу з ним зустріч.
В суботу, разом з Yaroslav Yurchenko, прийшли до центру, щоб подивитись стан приміщень (це необхідно для написання стратегії розвитку). Працівники відмовилися провести нас, посилаючись на заборону директора. Більше години ми чекали пана Антошина. Дочекавшись попросили провести нас та повідомили про мій намір участі в конкурсі. Після цього з його боку почалась неадекватна поведінка і цирк. Раптом в нього з'явились невідкладні справи і він сказав прийти в понеділок. Окей. Приходимо сьогодні. Чекаємо поки він наговориться по телефону. Просимо виділити нам 10 хвилин і провести. На що він нахабно дзвонить по мобільному і, ігноруючи нашу присутність, починає розпитувати у співрозмовника як у того справи. У відповідь на це, перед тим як піти, я сфотографував його шафу з шампанським. Від цього в пана Антошина ледь піна з рота не пішла.
Ми вирішили не принижуватись і піти напряму у відділ молоді і спорту до Нина Лемеш. Туди ж прийшов Антошин. Ми пояснили Ніні Петрівні ситуацію з нездатністю директора чесно конкурувати і попросили дати нам в супровід когось іншого. І тут саме цікаве. Антошин почав вигадувати, що в суботу ми приходили з погрозами і обіцяли викинути його. Що на нього хтось тисне. Що він має намір ледь не заяву в поліцію писати. Що в нього нарада, і тому нас не слід пускати в приміщення центру.
Хочу дати публічну відповідь на ці закиди. Якби ми хотіли його викинути, то вже зробили б це. Ті хто знають нас з Ярославом, можуть підтвердити. Натомість ми вирішили відкрито конкурувати перед членами комісії і запропонувати свою програму. Погрожувати Антошину тим більше нам не цікаво, бо його за конкурента не вважаємо. Нашу розмову чули працівники центру, які можуть підтвердити мої слова при бажанні.
Цим текстом я хочу звернути увагу на особисті якості Вадима Антошина. Як він може називатись чоловіком і керувати підприємством, якщо в нього нема елементарних уявлень про честь та совість? Тим більше, як він може виховувати молодь?
Завдяки зваженості Ніни Петрівни Лемеш нам в супровід дали спеціаліста центру Ірину. Вона ввела нас в курс роботи центру, відповіла на всі питання, які нас цікавили та була приємним співрозмовником. Як потім виявилось, вона також претендент на цю посаду. В неї чудове відношення до своєї роботи та купа енергії. Більше б таких конкурентів, як Ірина, в яких є цікаві ідеї та напрацювання.
Переконаний, що конкурс має бути чесним та без впливу зі сторони
Олександр ТАРНАВСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |