Коли Свінгвуд покличе...

6.XII.1917 Суомі першою з-поміж загарбаних царською Московією країн проголосила свою державну самостійність.

Фінський етнос за попереднє "довге ХІХ століття" зумів дозріти до становища нації й вирватися з колоніальних лабет нашого спільного східного сусіда-варвара. Вони навіть соціял-демократичні ідеї спромоглися певною мірою використати для здобуття свого суверенітету (хоча деякі радикально налаштовані адепти марксизму згодом визнали це тактичним кроком із метою подальшого входження до майбутнього СССР, якого не сталося з відомих обставин).

Потому була 111-денна братовбивча Визвольна війна 1918-го, в якій "червоних" фінів мляво підтримували більшовики, тоді як "білих" затято німці зі шведами. Цілком закономірно, що перемогу впевнено здобула коаліція останніх. Ті доленосні події яскраво змальовані у спогадах не тільки військових командувачів - маршала Маннергейма і ґрафа фон дер Ґольтця, а й рядових бійців - Пааво Сусітайвала та Ганса Калма, які пізніше допомагали виборювати волю карелам з естонцями.

Здобутки загартованої кров'ю, потом і порохом державної самостійности фіни ледь не занедбали "дружбою" (вимушеною співпрацею, як пояснювали тодішні урядовці) з учорашнім ворогом, котрий двічі виставив їм свій рахунок у листопаді 1939-го і червні 1941-го...

Та все ж на загал, оглядаючись у минуле, сини й доньки Суомі зберегли та розвинули власну незалежність, якою знову намагаються торгувати, то з Брюсселем, то з Москвою, ласі до швидкоплинної наживи ділки (окремі корумповані фінляндські політики разом із зацікавленими у кривавій кремлівській нафтогазовій валюті бізнесменами відверто толерують аґресію путінського режиму на Сході Європи); вони - ці горді діти краю озер, лісів і боліт у більшости своїй як і 100 років тому суцільним щитом готові стати на захист Батьківщини, окропивши її землю ворожою кров'ю та бути в аванґарді вільних націй наперекір ґлобалізованій мультикультурній сучасности.

Денис КОВАЛЬОВ