Коли прийдуть довгі вечори...

Ще трохи, і прийдуть ці довгі вечори.
Бог створив їх для чаювання і неквапних розмов.
Тихих бесід про головне – з тими, кого любиш.
Цими довгими вечорами так добре мовчиться і думається.
А ще – читається – щось справді доброго і довгого.
Такого, якого так мало, дедалі менше.
Але те, що є, з кожним роком дедалі ліпше. Як добре вино.
А його, мабуть, і не має бути аж так багато – доброго і довгого.
Нам не конче треба аж так багато.
Це розумієш лише тоді, коли починаєш цінувати неквапливість цих довгих вечорів.
Трохи світанків, трохи гір, трохи моря, трохи довгих вечорів.
Трохи міцного чаю з цитриною чи імбиром.
Трохи меду, але так, щоб не засолодко.
Іноді трохи сліз, - але так, щоб не загірко.
І трохи теплих людей довкола себе.
З якими так балакається і так мовчиться.
Хай не схолоне тепло цих довгих вечорів.
Побудьмо з ними ще трохи.
Тільки любові хай буде багато.
Навіть якщо забагато.
Доки не смеркне.
І коли смеркне теж.

Богдан ТИХОЛОЗ