Коли москаль каже "сухо"...
В українському фольклорі чимало промовистих приказок про московитів:
"Коли моск... каже "сухо", буде вода по самі вуха"
"Моск.. тоді правду скаже, як чорт молитися стане"
"Варив чорт з моск.. пиво, та й пива відрікся"
"Не за те моск... б'ють, що крадуть, а за те, щоб уміли кінці ховати"
"Ти моск... і добрий чоловік, та твоя шенеля злодій" і т.д.
Цікаво, що такі ж характеристики як найбільш брехливого народу давали московитам безліч спостережливих іноземців починаючи від Герберштейна до Олеарія і де Кюстина. Іноземці, зокрема, повідомляли, що московські купці називалися в чужих краях ким завгодно, аби лише не московитами, бо інакше з ними ніхто не хотів мати справу - такий вже тоді, в 15-16 століттях, московити заслужили "імідж".
Більше того, навіть у самій Росії відзначали особливу брехливість саме московських людей.
"На Москве толсто звенят, да тонко едят"
"Тула зипун сдула" (тобто вкрала кунтуш)
(В. Даль "Пословицы русскаго народа")
Тарас Шевченко теж неспроста закликав не кохатися з самі-знаєте-з ким :)
Увесь цей потік іноземних і власне російських свідчень не взявся нізвідки, мусимо визнати, що він відображав і відображає якусь психологічну реальність.
Брехливість, звичайно, не стосуються всіх представників російського етносу. У Московщині справді є різні люди, зокрема один невеликий підвид надзвичайно щирих людей, яких в Росії вважають божевільними. Їхня відвага говорити правду, "жить не по лжи" вражає, хоча б тому що, для більшості московитів це страшна єресь.
Нещодавно почув живі враження від людини, яка щойно з Москви. Все життя там - це очікування кидка за першої-ліпшої нагоди. Москвичі живуть за принципом: нікого не на...дурив - день пропав. Будь-які слова нічого не значать.
Тому коли неймовірно бреше Путін, Лавров чи їхні "соотєчествіннікі" - не дивуйтеся. Вони інакше не вміють. Вони дивляться і не розуміють: "А чьо ти хочешь, всє так дєлают. Кушать-то хоцца! Бєз лоха жізнь плоха, ха-ха"
Нещодавно вичитав, як один християнський проповідник бідкався, що йому дуже важко давалося проповідувати християнство в Центральній Африці серед місцевого племені, бо для аборигена Іуда виглядав "вправним мисливцем" - він же так підступно одурив.
Причини особливої брехливості московитів (хоч гріх цей, треба особливо підкреслити, присутній у всіх без винятку народів) - у їхній історії.
Раніше був таємницею, а нині став науковою банальністю факт, що печерна доба серед предків московитів закінчилася на 4 тисячі років пізніше, ніж в Україні і більшості країн Європи.
Що таке первісне суспільство? Це така спільнота, де панує граничний колективізм, видобувати індивідуально засоби існування людина не здатна, всі гризуться за кістку, а хто хитріший (а не більш роботящий, бо весь набуток племені спільний), той і ситий.
Оця первісна брехливість у науці називається "моральним релятивізмом".
Олександр ПАЛІЙ
"Коли моск... каже "сухо", буде вода по самі вуха"
"Моск.. тоді правду скаже, як чорт молитися стане"
"Варив чорт з моск.. пиво, та й пива відрікся"
"Не за те моск... б'ють, що крадуть, а за те, щоб уміли кінці ховати"
"Ти моск... і добрий чоловік, та твоя шенеля злодій" і т.д.
Цікаво, що такі ж характеристики як найбільш брехливого народу давали московитам безліч спостережливих іноземців починаючи від Герберштейна до Олеарія і де Кюстина. Іноземці, зокрема, повідомляли, що московські купці називалися в чужих краях ким завгодно, аби лише не московитами, бо інакше з ними ніхто не хотів мати справу - такий вже тоді, в 15-16 століттях, московити заслужили "імідж".
Більше того, навіть у самій Росії відзначали особливу брехливість саме московських людей.
"На Москве толсто звенят, да тонко едят"
"Тула зипун сдула" (тобто вкрала кунтуш)
(В. Даль "Пословицы русскаго народа")
Тарас Шевченко теж неспроста закликав не кохатися з самі-знаєте-з ким :)
Увесь цей потік іноземних і власне російських свідчень не взявся нізвідки, мусимо визнати, що він відображав і відображає якусь психологічну реальність.
Брехливість, звичайно, не стосуються всіх представників російського етносу. У Московщині справді є різні люди, зокрема один невеликий підвид надзвичайно щирих людей, яких в Росії вважають божевільними. Їхня відвага говорити правду, "жить не по лжи" вражає, хоча б тому що, для більшості московитів це страшна єресь.
Нещодавно почув живі враження від людини, яка щойно з Москви. Все життя там - це очікування кидка за першої-ліпшої нагоди. Москвичі живуть за принципом: нікого не на...дурив - день пропав. Будь-які слова нічого не значать.
Тому коли неймовірно бреше Путін, Лавров чи їхні "соотєчествіннікі" - не дивуйтеся. Вони інакше не вміють. Вони дивляться і не розуміють: "А чьо ти хочешь, всє так дєлают. Кушать-то хоцца! Бєз лоха жізнь плоха, ха-ха"
Нещодавно вичитав, як один християнський проповідник бідкався, що йому дуже важко давалося проповідувати християнство в Центральній Африці серед місцевого племені, бо для аборигена Іуда виглядав "вправним мисливцем" - він же так підступно одурив.
Причини особливої брехливості московитів (хоч гріх цей, треба особливо підкреслити, присутній у всіх без винятку народів) - у їхній історії.
Раніше був таємницею, а нині став науковою банальністю факт, що печерна доба серед предків московитів закінчилася на 4 тисячі років пізніше, ніж в Україні і більшості країн Європи.
Що таке первісне суспільство? Це така спільнота, де панує граничний колективізм, видобувати індивідуально засоби існування людина не здатна, всі гризуться за кістку, а хто хитріший (а не більш роботящий, бо весь набуток племені спільний), той і ситий.
Оця первісна брехливість у науці називається "моральним релятивізмом".
Олександр ПАЛІЙ
Читайте також |
Коментарі (0) |