Коли капітулює Росія...
Останнім часом часто чую думку про те, що ситуація війни з Росією зайшла в глухий кут: тому що путін не може закінчити війну без жодного успіху, а українці після Бучі та Рамштайна готові її закінчити, тільки розваливши Росію на шматки (програма-максимум) або хоча б повернувши всі окуповані нею з 2014 року українські території (програма-мінімум). Тобто, власне, компроміс неможливий, отже, для закінчення війни потрібна капітуляція однієї зі сторін; при цьому Україна надто вільна і відважна, щоб капітулювати, але Росія надто багата на ресурси – тому в затяжній війні вони нас закидають шапками. Ну а якщо й шапками не закидають, то застосують ядерну зброю.
Давайте розбиратися по пунктах:
1) Росія достатню кількість разів зазнавала поразок від країн, які мали набагато менші ресурси. Лише у 20 столітті її побили японці (1905), німці (1918), поляки (1921), фіни (1940), афганці (1989), чеченці (1996).
Я вам більше скажу, прикладів того, як слабший противник перемагає сильнішого, в історії повно: від хрестоматійних греко-перських воєн до американської війни у В'єтнамі, китайського вторгнення до В'єтнаму (1979) та арабо-ізраїльських воєн.
І в кожному такому разі могутній агресор спочатку не готовий іти на компроміс і, тим більше, навіть думати про свою капітуляцію. Є універсальний спосіб зробити його згідливішим: де@ктивув@ти дуже багато його солдатів і заметалобрухтити багато танчиків і літачків. Після цього агресор пом'якшується як ошпарений.
2) Росія справді значно перевершує Україну в ресурсах. Але за Україну вступилася коаліція країн, що перевершує Росію за ресурсами раз у п'ятнадцять (не кажучи вже про технологічну, інтелектуальну, інституційну та інші переваги).
В затяжній війні у Росії особливих шансів немає, і для наближення її поразки найбільш ефективним є той самий універсальний спосіб: де@ктивув@ти якомога більше ворожих солдатів і металобрухтити якомога більше ворожої техніки. Перевірена методика, що не дає збоїв.
3) Залишається «останній аргумент» - ядерна зброя. Єдиний приклад, коли його застосували у реалі – Хіросіма та Нагасакі. Як ви думаєте, чому американці врізали по двох беззахисних провінційних містах (а не по столиці, наприклад, не по флоту і армії)?
Треба було деморалізувати японську верхівку та змусити капітулювати. Фактично, «дотиснули» психологічно: японські армія та флот і так були абсолютно знекровлені. Якби бомба знищила Токіо з усією верхівкою, то не було б із ким домовлятися, японці на місцях продовжували б опір, а на всіх бомб не напасешся. А так імператор злякався (за свій народ – і за себе, звісно) і наказав усім скласти зброю. Таким чином, атомні бомби стали засобом психологічного тиску.
При цьому, зауважте: жодного разу не було випадку, коли ядерна держава, програючи неядерній на її території, застосувала б ядерну зброю. Ті ж самі США пішли з В'єтнаму, Китай – звідти ж, СРСР – з Афганістану, не кидаючись атомними бомбами. Чому? Тому що коли ти вдерся, отримав по морді й відвалюєш, твоя ядерна бомба вже ні на що не вплине. Противник відчув смак твоєї крові й від однієї-двох бомб нізащо не здасться (навпаки, озвіріє - з сумними для тебе наслідками), а починати тотальне ядерне бомбардування - це стати, фактично, Головним Ворогом Людства За Всю Його Історію, МегаСуперПуперГітлером, і чим це для тебе та твоєї країни закінчиться – очевидно.
Тому і в цьому випадку працює той самий універсальний інструмент: чим більше де@ктивув@ти ворожих солдатів і заметалобрухтити танчиків і літачків, тим менше матиме сенс «показове» ядерне бомбометання.
Тож наші ЗСУ і всі причетні роблять свою справу чудово, а нам слід зосереджено та з вогником допомагати нашим хлопцям та дівчатам на фронті досягати нових та нових висот професіоналізму та майстерності у їхній архіпотрібній та архіважливій справі.
І саме таким чином Все буде Україна!
Валерій ПРИМОСТ
Давайте розбиратися по пунктах:
1) Росія достатню кількість разів зазнавала поразок від країн, які мали набагато менші ресурси. Лише у 20 столітті її побили японці (1905), німці (1918), поляки (1921), фіни (1940), афганці (1989), чеченці (1996).
Я вам більше скажу, прикладів того, як слабший противник перемагає сильнішого, в історії повно: від хрестоматійних греко-перських воєн до американської війни у В'єтнамі, китайського вторгнення до В'єтнаму (1979) та арабо-ізраїльських воєн.
І в кожному такому разі могутній агресор спочатку не готовий іти на компроміс і, тим більше, навіть думати про свою капітуляцію. Є універсальний спосіб зробити його згідливішим: де@ктивув@ти дуже багато його солдатів і заметалобрухтити багато танчиків і літачків. Після цього агресор пом'якшується як ошпарений.
2) Росія справді значно перевершує Україну в ресурсах. Але за Україну вступилася коаліція країн, що перевершує Росію за ресурсами раз у п'ятнадцять (не кажучи вже про технологічну, інтелектуальну, інституційну та інші переваги).
В затяжній війні у Росії особливих шансів немає, і для наближення її поразки найбільш ефективним є той самий універсальний спосіб: де@ктивув@ти якомога більше ворожих солдатів і металобрухтити якомога більше ворожої техніки. Перевірена методика, що не дає збоїв.
3) Залишається «останній аргумент» - ядерна зброя. Єдиний приклад, коли його застосували у реалі – Хіросіма та Нагасакі. Як ви думаєте, чому американці врізали по двох беззахисних провінційних містах (а не по столиці, наприклад, не по флоту і армії)?
Треба було деморалізувати японську верхівку та змусити капітулювати. Фактично, «дотиснули» психологічно: японські армія та флот і так були абсолютно знекровлені. Якби бомба знищила Токіо з усією верхівкою, то не було б із ким домовлятися, японці на місцях продовжували б опір, а на всіх бомб не напасешся. А так імператор злякався (за свій народ – і за себе, звісно) і наказав усім скласти зброю. Таким чином, атомні бомби стали засобом психологічного тиску.
При цьому, зауважте: жодного разу не було випадку, коли ядерна держава, програючи неядерній на її території, застосувала б ядерну зброю. Ті ж самі США пішли з В'єтнаму, Китай – звідти ж, СРСР – з Афганістану, не кидаючись атомними бомбами. Чому? Тому що коли ти вдерся, отримав по морді й відвалюєш, твоя ядерна бомба вже ні на що не вплине. Противник відчув смак твоєї крові й від однієї-двох бомб нізащо не здасться (навпаки, озвіріє - з сумними для тебе наслідками), а починати тотальне ядерне бомбардування - це стати, фактично, Головним Ворогом Людства За Всю Його Історію, МегаСуперПуперГітлером, і чим це для тебе та твоєї країни закінчиться – очевидно.
Тому і в цьому випадку працює той самий універсальний інструмент: чим більше де@ктивув@ти ворожих солдатів і заметалобрухтити танчиків і літачків, тим менше матиме сенс «показове» ядерне бомбометання.
Тож наші ЗСУ і всі причетні роблять свою справу чудово, а нам слід зосереджено та з вогником допомагати нашим хлопцям та дівчатам на фронті досягати нових та нових висот професіоналізму та майстерності у їхній архіпотрібній та архіважливій справі.
І саме таким чином Все буде Україна!
Валерій ПРИМОСТ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |