"Книжкова сотня" почала бій у Мені

"Де читають - нема війни" - одна з максим письменника Андрія Кокотюхи явно навіяна твердженнями: де нема Лєніна - нема сепаратизму. Що ж, час воєнний. І письменники, які привезли книги для Менської районної, Іванівської сільської та Чернігівської міської імені М.Коцюбинського бібліотек, впевнені, що книга також стріляє. Добром. Звісно, якщо книга українська.

У Мені Андрій Кокотюха кривився, коли керівниця літстудії емоційно назвала письменників посланцями Бога. І правильно кривився. Але те, що література є полем битви між Добром і Злом - точно. Адже якби донбасівці читали Кожелянка, свою землячку Ірен Роздобудько, Василя Шкляра, Марію Матіос, Ліну Костенко, Володимира Лиса, Мирослава Дочинця, Павла Вольвача та багатьох інших сучасників українських письменників - не було б огрому ненависті та страху, які зараз палять Донбас.

На Чернігівщину транспорт "Останньої барикади" привіз Андрія Кокотюху, Юрія Макарова, Анатолія Дністрового та директора видавництва "Нора- друк" Миколу Кравченка. Три ящики книжок, придбаних за читацькими замовленнями згаданих бібліотек, перекочували на полиці у Мені, Чернігові та Іванівці. Живе спілкування з письменниками - така рідкість у сьогочассі - показало, що і в час війни люди хочуть художнього слова: навіть сентиментальні, чи кажучи грубіше - сопливі, романи потрібні для вирівнювання душевного настрою, коли в Україні гуляє зброя.

А ще й почути від Юрія Макарова, що йому мулько від того, що не з автоматом під Іловайськом - багато значить. Коли не треба порожніх закликів до патріотизму...

Проект, започаткований Андрієм Кокотюхою, стартував з його рідної Чернігівщини. Тут його підтримало чернігівське обласне товариство "Просвіта" імені Т.Шевченка. Далі - буде.

Іван КОЛИВАН