Китай сказав - васал Путін прибрався

Те, що ще вчора здавалося величною перемогою Путіна, видається нині безглуздою буфонадою у виконанні провінційного вар’єте - Казахстан вимагає виводу контингенту ОДКБ (читай Росії), який з такою помпою туди заходив на минулому тижні, зі своєї території у десятиденний термін. І видається, що у Путіна немає шансів закінчити виставу в першому акті, п’єсу доведеться догравати до кінця, дивлячись як невибагливі глядачі весело регочуть над приниженням і безпорадністю головного персонажу. Десять років Афганістану і десять днів на Казахстан!

Як сказав класик сучасної української драматургії: «Скорость ох..євающа». Це приниження ні з чим порівняти, навіть Цусіма в історії Московії виглядає пристойніше. Китаю було достатньо заявити вустами керівника свого МОЗу, що на думку Пекіну, уряд Казахстану сам впорається зі своїми проблемами, щоб «Третій Рим» перетворився на третьорядний улус колись золотої Орди. Аргументи Піднебесної настільки вагоміші за ті, які висуває об‘єднаний Захід, що московські імперці навіть не намагаються вдавати з себе божевільних (припадочных), не вимагають переговорів про непоширення китайського впливу на пострадянський простір і не погрожують застосуванням ядерної зброї та запуском гіперзвукових ракет.

Нікому і в голову, навіть Жиріновському, не прийде озвучити гасло «На Пекін!». Якщо (коли) за десять днів путінські війська залишать Казахстан (привіт Пашиняну), то виникнення молодих, дружніх до Китаю, демократичних республік на територіях Алтаю, Тиви, Хакасіі та Бурятії - лише питання часу. Про Центральну Азію Москві доведеться забути, не на довго, вона згодом сама про себе нагадає. Переговори в Брюсселі з Радою НАТО обіцяють пройти для Кремля в теплій і невимушеній обстановці.

Юрій КАРАКАЙ