Кисельов головного мозку

Інформаційна війна з Росією триває вже не перший рік. Агресор, не цураючись найбрудніших методів, робить усе, аби дискредитувати Україну, українців, вітчизняні Збройні сили, щодня вигадуючи все нові «жахи», на фоні яких історія «розп’ятого» в Слов’янську хлопчика, яку показали в ефірі Першого каналу, виглядає дитячою забавкою. В кращих традиціях «геббельсівської» пропагандистської машини грубо сфальсифіковані факти, абсурдні необґрунтовані твердження і цинічні висловлювання з легкої подачі «неупереджених» ЗМІ окупанта, течуть стрімкою рікою з телебачення, радіо, мережі Інтернет та сприймаються за чисту монету людьми, які вже котрий рік живуть з діагнозом «Кисельов головного мозку».

На тлі інформаційної агресії чітко виступає нова загроза інформаційного впливу, притаманна саме ХХІ століттю, джерелом якої вступають соціальні мережі. Матеріали, які там розміщуються, не мають обмежень у обсязі, а головне – в аудиторії. Спецслужби РФ вже давно оцінили їх «зомбувальні» властивості та наряду з телебаченням, радіо, газетами, широко використовують на своїх, а тепер вже й на наших громадянах. Так, чи не щодня спільноти ЛДНР в соцмережах рясніють статтями, в яких сепаратисти жаліються на «кровожерливих укропів», що стріляють по багатоповерхівках і знущаються над мирними мешканцями Донбасу, на кожному кроці волаючи: «Хунта зриває Мінські домовленості!», при цьому забуваючи уточнити, хто насправді використовує заборонену домовленостями зброю. Лише за 1 квітня цього року, сепаратисти випустили по наших захисниках більше 6,5 тон гранат, мін, снарядів.

Основний удар прийшовся на Авдіївку Донецької області, де наші кіборги тримають оборону без реальної можливості дати адекватну відсіч, адже хлопці неухильно дотримуються Мінських домовленостей. Крім того, псевдо-журналісти, чомусь завжди в своїх публікаціях опускають той факт, що обстрілюючи позиції українських військових, окупанти нерідко влучають у житлові масиви, а ще – мінують поля, де віками селяни вирощували хліб, знищують заводи і фабрики, де трудилися їхні ж батьки. Не прочитаєш на жодній новоросійській сторінці в соцмережах й про те, як люди в окупованих містах і селах, отямившись і відчувши на собі усі принади «русского міра» відкрили очі на щоденну путінську брехню і тепер все частіше виказують свою підтримку українській армії. Адже саме наші бійці із перших днів війни ділилися з місцевими своїми припасами і медикаментами, встановлювали порядок у зруйнованих містах, а головне – ціною власних життів захищали людей.

Чи не вирішальну роль у ескалації конфлікту на сході країни зіграла сучасна путінська пропаганда, керуючись основним «геббельсівським» принципом – чим безглуздіша брехня, тим в неї легше повірити, створили в головах тисяч людей міф про кровожерливих фашисто-бандерівців, які ночами не сплять, так хочуть Донбас поставити на коліна. І люди повірили, а в результаті, замість «русского міра» – зруйновані будинки, голод і скалічені людські долі принесли на свою землю. Землю, яку оспівували у своїх творах Сосюра, Грінченко і Стус.

За мир на цій землі і воюють українські військові. Щодня вони вперто і наполегливо рухаються до своєї мети – звільнення Донбасу від «колорадів», підтримуваних Кремлем, часто – ціною власного життя. Тож, найменше, що ми можемо зробити для солдатів на Сході, для нас, для миру у наших домівках – це думати, аналізувати отриману інформацію, не піддаватися провокаціям та емоціям, тверезо оцінювати ситуацію. Адже це єдина вакцина від тяжкої хвороби під назвою «Кисельов головного мозку».

Андрій КОРЖЕНКО