Головна › Новини › КУЛЬТУРА
Кінець місцевого міфу
18-Лис-19 1398 5.0 0
За століття російської окупації ті чи інші маркери метрополії були насаджені в кожному селі і місті. Мало, скажімо, було оголосити «Слово о полку Ігоревім» зразком російської культури (хоча Росія була оголошена лише в 1720 році, а до того лише – Московське царство), але ще й треба вулицю, що в Новгороді- Сіверському веде до пам’ятника Ярославні назвати вулицею – ні, не князя Ігоря і не Ярославни, а Пушкіна. Щоб навіть на підсвідомому рівні була прив’язка до російської культури. На жаль, навіть зараз у новгород- сіверському музеї «Слова о полку Ігоревім» не превалюють концепції, скажімо, Бориса Яценка та Миколи Ткача, які довели україноцентричність «Слова»…

Схожа ситуація скрізь. А якщо тільки десь збереглася старовинна гармата – не сумнівайтеся, вона вже давно маркована як російська. Як і в Городні – райцентрі на Чернігівщині, що так недалеко від російського кордону. Гармати, що прикрашають центр міста, давно і здавалось би надійно «прив’язані» до московського царя Петра I. Про це авторитетно стверджує і напис на пам’ятнику (на фото).

Це ж було стверджено не тільки краєзнавцем радянських часів Іваном Дудком, але й сучасними, що виховувалися на історії КПРС та «науковому атеїзмі». Щоправда, тепер для підсилення аргументації притягують і старих авторів – періоду Російської імперії. Так посилаються на відомого дослідника Опанаса Шафонського, який у «Чернігівського намісництва топографічному описанні» 1786 року писав: «Імператор Петро I під час шведської війни святкував день свого тезоіменитства, червня 29 дня на городищі, відновленому в часи Гетьманщини». Зрозуміло, що Городня і городище – великі різниці, але прихильники «єдинонєдєлімості» на це не зважають – для них тільки й світу, що у Москві…

За іншою версією московський цар був у Городні 1706 року, але звідки тоді взялися гармати? Бо, мовляв, є запис про його перебування в Седневі – проте, це містечко за кілька кілометрів від Городні.
Краєзнавець Віктор Батюк заперечує: «Ані в 1706, ані в 1709 році Петра I в Городні не було. Хоча дійсно в 1706 році Петро в червні їхав до Києва, зупинився в Гомелі, де 29 червня (12 липня за новим стилем) відсвяткував свято Петра і Павла і своє тезоіменитство. З Гомеля до Чернігова на той час були дві дороги (тракти). Одна проходила через Добрянку, Раїще (Роїще), а друга – через Стародуб, Новгород- Сіверський, Чернігів. Полтавська ж битва була 27 червня (8 липня) 1709 року, а через два дні, на Петра і Павла, два дні в Полтаві Петро святкував перемогу разом з шведськими полоненими офіцерами…»

Історія з Петром I придумана, переконаний краєзнавець, тому що в 1700-х роках Городнянська сотня була у складі Чернігівського полку, а полк, природно, входив до складу військ, якими командував гетьман Іван Мазепа, що підтримав не московського царя, а шведського короля. Віктор Батюк розповідає, що головне укріплення шведів (городок) із земляними валами висотою понад тридцять метрів було за 8 кілометрів від Городні. Під час другої світової війни німці там робили розкопки.

Відомий дослідник доби Мазепи Сергій Павленко переконано говорить на основі вивчення незліченної кількості джерел: «Деякі дослідники, не утруждаючи себе посиланнями на джерела, стверджують, що Городня мужньо оборонялася від шведів, а насправді шведи і українці – мазепинці вигнали московитів з Городнього на Харківщині. Гармати ж городянські ніякого відношення до Петра I не мають – то їх оформили під красиву легенду. Про штурм Городнє (Городище) писали багато і городянці подумали, що то про їх місто. Насправді шведи йшли Семенівщиною, Новгород- Сіверщиною, Коропщиною! Це зовсім інший шлях».

Звідки ж взялись шведські могили в селах на Городнянщині – у Ваганичах, в Альошинському, Гніздищі, Кусіях, Карпівці? Зокрема, у Ваганичах існує переказ, що місцевий ставок викопали полонені шведи. Сергій Павленко переконаний: «Ті шведські могилки – то захоронення поранених полонених шведів, яких розмістили в сотнях Чернігівського полку».

Гармати ж очевидно з’явилися тільки в 19 столітті, коли чернігівський губернатор збирав їх для виставляння на Валу. Вони, до речі, теж оголошувалися петровськими, хоча насправді є козацькими. Трійку з них віддали і Городні. Таким чином, довготривала промосковська легенда розсипалась.

Василь ЧЕПУРНИЙ.
Фото Володимира РОЗИНКА


Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок

Теги:гармати, русифікація, міфи історії, Сергій Павленко, городня


Читайте також



Коментарі (0)
avatar