Хто зупинить мого сина?
Ці рядки ветеран журналістики, відмінник радіо і телебачення Юрій ГАНЖА адресує начальнику Чернігівського міського відділу міліції УВМС України Олександру АЛІСТРАТОВУ та начальнику управління охорони здоров’я облдержадміністрації Галині ВАСИЛЬКОВІЙ. Страждаємо ми з дружиною, інвалідом другої групи, через велику залежність від алкоголю рідного сина. Через своє безмірне захоплення горілкою 44-річний син втратив дві сім’ї, людську елементарну гідність, подобу, не визнає свого рідного сина, у полоні «зеленого змія» давно загубив повагу до рідних, до матері.
Ми лягаємо спати чи не щодня з однією думкою: чи буде ця ніч знову короткою і неспокійною, чи все-таки триватиме до ранку. Бо свої «візити»-набіги на нашу квартиру він здійснює переважно після 24-ої години, а то й пізніше, добре «підігрітим» після зустрічі з такими самими дружками. Тоді тріщать двері під’їзду, бо затуманений мозок уже не дає можливості набрати відповідні три цифри коду. У результаті п’яного волання позбавляються сну мешканці перших поверхів. Згодом ламаються наші двері у супроводі гучних матюків, погроз, посилань на розправу психічно некерованого маніяка...
І зупинити цей розгул п’яниці, цю некеровану енергію хама чомусь ніхто не хоче упродовж уже другого десятиліття. Щоправда, його поведінку на вулиці правоохоронці фіксують час від часу штрафами. І все. Ніби вони щось значать для нероба, людини, яка давно загубила совість. Штрафи, як правило, лягають на батьківський пенсійний бюджет. І тільки.
Адже цей гультяй понад 20 років не працює і у свої 44 роки сидить на «шиї» нас, батьків, живе на нашому повному матеріальному і продовольчому забезпеченні. Він не знає і не хоче знати, навіть скільки коштує буханець хліба чи простенька пачка сигарет. Я вже не кажу про сплату комунальних платежів, витрат на ремонт електро- і газових приладів, каналізації.
Проте досконально знає всі точки, де виготовляється і реалізується самогон. За ним він здійснює вояжі по всьому місту, не обминаючи навіть аптек. На підігрів ідуть і настойки.
На придбання самогону давно пішло все з його квартири. «Реалізовані» холодильник, пральна машина, велосипед, телевізор, газова плита. Він навіть не погребував карнизами, портьєрами, раковинами. Одяг, килим теж стали «розмінною монетою» при розрахунках з виробниками самогону.
Його квартира — справжня пустка, яка сьогодні служить хіба що збіговиськом алкогольних «побратимів», яких не обтяжує інтер’єр: понівечені, поламані меблі, обпалені каструлі, побитий посуд, антисанітарія — бруд і пилюка.
Можливо, саме ці дружки у п’яному угарі чи на повному серйозі й привели нашого невігласа до одного з банків, де він узяв кредит і тепер винен просто астрономічну суму, заборговану за роки. Питання одне: яким чином і хто оформляє кредит алкоголікам, непрацюючим, людям з явно порушеною психікою?
Люди, знайомі, сусіди часто питають, чого ми зволікаємо з направленням його на стаціонарне тривале примусове лікування — туди, де кращі спеціалісти, наркологи, психіатри.
В обласній психоневрологічній лікарні він був неодноразово. Але, на превеликий жаль, наслідки нульові. Можливо, через те що він не прагнув у повному обсязі приймати визначені ліки. Але в чому тоді сенс
примусового лікування, коли медики неохоче приймають його на лікування навіть після судових рішень? Якщо сказати точніше, вони просто почали відвертатися від алкоголіка. Куди ж мені податися тоді — до Києва чи Вінниці? Так уже давно немає і відомого Касьяна.
Говорю це ще й тому, що навіть шановний головний лікар прямо заявив при спілкуванні, що сина, мовляв, уже важко виправити, що він навіть не їхній хворий. А чий же тоді? Невже на нього потрібно звертати увагу тільки після того, як він у черговому п’яному екстазі встромить ножа матері чи батьку або навіть простому зустрічному. А до цього не так і далеко, бо силу його кулаків не раз відчували і матір, і батько.
І що ж? Наведу деякі витяги з відповідей поважних посадових осіб із правоохоронних органів на наші звернення за допомогою. «...На вашу заяву з приводу отримання тілесних ушкоджень від вашого сина, адресовану до Чернігівського міського відділу міліції, проведено перевірку... (Порадували!) В порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі статей 99... та 6-ї... за відсутністю в діях складу злочину...
...Проведена профілактична робота, винесено офіційне попередження йому про недопустимість учинення насильства в сім’ї...». Підполковник міліції О.ВИСОЦЬКИЙ. Це так допомагали у березні, а так — у квітні 2011 року: «...Встановити місце знаходження вашого сина на теперішній час не виявилось можливим, при встановленні з останнім буде проведена профілактична робота і складений адмінпротокол за статтею 173 Куп АП...» Знову О.ВИСОЦЬКИЙ.
Дуже вже ретельно шукали, що й не знайшли. А він днями ж лежить на нашому сходовому майданчику під дверима, коли не може триматися на ногах і пересуватися...
Отже, я, нещасний батько, все більше переконуюся, що спрацьовує єдиний фактор: ваш син — ваші проблеми, ви насамперед і винні, що він такий. Але ж оце насильство давно переступило поріг батьківської хати, поведінка сина зачіпає значною мірою сусідів, які в один голос благають зупинити його дії, знайти нарешті можливість ізолювати його.
Юрій ГАНЖА
Повністю матеріал подано в газеті "Сіверщина", передплата на яку на 2-е півріччя триває.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |