Хто вкрав 5 мільйонів?
Відтепер, після показу на одному з рейтингових каналів української телевізії сюжету про черговий казус з державними коштами, представником обласної прокуратури було обіцяно, що поважна інституція займеться непересічною справою. Та й далі нема куди, бо на Новгород-Сіверщині назріває хвиля потужного народного гніву. З’явилось село, яке відтепер нагадує «бомбу» уповільненої дії. Грем’яч - старовинний населений пункт на крайній Півночі України. Це там, де за крайніми хатами проглядається Росія. Ну, а особливого шарму найбільшому сільському поселенню Новгород-Сіверщини надала сторінка з життєпису ХХ століття, коли воно перебувало у статусі районного центру. До 1959 року.
Тому й нетреба дивуватися, коли у психології «містян» знаходимо немало того з призабутого «мещанського», що може покликати до... бунту.
Поміч «четвертої» влади
Справжнім «бомбовим» ударом, додавшого сили суспільній думці грем’ячан, став приїзд до села журналістів з відомих українських каналів: «1+1» та чернігівського «Дитинця», а потім і поява материалів з небаченою раніше у поліському краї «відвертостю» про некерованість соціально-економічним життям з боку влади.
Після телевізійних сюжетів районом стрімко ширяться чутки, що Грем’яч має реальну перспективу перетворитися напередодні 1 вересня на «другу Врадіївку».
Виказати накипіле, що «пре з душі», у центрі села зібрався чисельний гурт батьків та вчителів на чолі з директором місцевої школи. Мовчати далі у людей нема бажання та й сили, оскільки їхнім «слугам», що за своїм статусом мали б піклуватися так званою реконструкцією Грем’яцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., все це без діла. Тож як і довів з Грем’яча репортаж Ігоря Левенка, у селі навколо теми школи давненько відбувається таке, що й на вуха не лізе!?
Знов про гроші, які зникли
Державою було виділено близько 4,8 мільйонів гривень для проведення перебудовних робіт у школі. Гроші прийшли до району за державними програмами, які голосувались у свій час депутатами районної ради. До речі, на цій темі у процесі виборчого марафону до Верховної Ради місцева влада досить активно піарила «свого» провладного кандидата. Мало не щоденно йшов потік інформації, за якою майбутній виборець мав пристати на думку, що тільки дякуючи відповідному достойнику, до району вдалось залучити стільки-то грошей. І називалось 19,98 млн.грн. І так сталось, що реалізацію їх «направили» по кільком школам, хоча й не забули про інші об’єкти. Як от, наприклад, каналізаційна гілка у Новгороді-Сіверському по вул. Леніна та Червоноармійській. На жаль, сьогодні важко сказати, наскільки всіма задекларованими грішми вдалось чесно розпорядитися!?
Та коли у випадку з каналізацією у центрі містечка дещо зробили, хоча й не довели до логічного завершення, то на школах все вийшло «як завжди». Але то вже тема окрема. Так само, як і потребує уваги робота на укріпленні схилів кількох вулиць у місті. Кажуть, з грошима і там проблема!? У всякому разі серед депутатів райради таке загострювалось.Як от за фінансування виконаних робіт однією з будівельних організацій.Справу зробили, а грошей не отримано!?
«Кинуті» люди
Особливо безсовістно, як доводить життя, повели себе причетні до скерування грошей на об’єкт будівництва у Грем’ячі. Дітей «виперли» зі школи холодної листопадової днини високосного 2012, примусивши «тимчасово» опановувати під храм науки старезні приміщення колишнього «тимчасово» «райкому партії», майстерні та спортзал.
На той час, скоріш за все, громада ще покладала певні надії на шляхетні наміри тих, хто править всім і вся. Просто повірила на слові. От тільки вишло як... завжди. Та й навряд чи могли щось інше протиставити довірливі грем’ячани, стомлені суцільним спустошенням своїх душ, «щедрим обіцянкам» чиновників впродовж півроку до виборів! Містечко на кордоні сподівалось на позитив, забувши про те, що таки буває тільки у казці.
Цього разу їх підвела інтуіція. Справа перетворилась на детективну, з явними ознаками нині модного дерибану дорогоцінних державних коштів. Вже з зими батьки забили тривогу. Адже це ж так абсурдно, коли їхні чада мають займатися у кілька змін, при тому, що на «об’єкті» все мовчало впродовж двох, а віднедавна і вже трьох(!!!) сезонів. Ну хіба що достойно впоралися з тим, що найлегше - зруйнували старе!? Всім, хто бажав виголошувати претензії до дикого безглуздя, пояснювали: «Нема грошей!» Мені особисто, як депутату районної ради прийшлось ще взимку, на прохання мешканців знедоленого села, мати розмову з начальником відділу освіти Новгород-Сіверського району пані Іриною Зюзько. То я вже тоді зрозумів, наскільки» страждальні, коли не пекельні часи переживає школа у нашім краї!? У крайньому випадку таке я побачив у очах керівниця районного гурту «сівачів розумного, доброго, вічного». Адже вона про причини «пріснопам’ятного» безгрошів’я, змогла передімною хіба що руками розвести.
На порозі революції
Разом з тим, люди, які не втратили вміння мислити, ситуацію з будівництвом зрозуміли саме так, як і потрібно сприймати все, чим наповнене наше корумповане суспільство. Тим більше, що цим премудростям нас вчить кожен новий день. Це коли влада прагне всіх тримати за лохів, не помічаючи проблем з дерибаном державних коштів, а так і опускаючи кожного з платників податку до рівня примітивної істоти. Хіба ж не таким і перевантажені ЗМІ?
У Грем’ячі батькам набридло, коли їх спробували перетворити на покірних ягнят - мучитись та каратися. Тож нащадки козаків Стародубського полку, скоріш за все, вирішили не відставати від прикладів народного обурення та знущанням над собою, своїми дітьми, припіднесених не так давно сумнозвісною Врадіївкою. Хіба що у Грем’ячі поки не трощили нічого, задля бути почутими всією країною. Вони «свою революцію» розпочали мирним шляхом. Покликали телебачення, щоб сказати як влада забула про відсутність у дітей можливостей навчатися по-людськи. І все через те, що кудись поділись величезні кошти, спрямовані державою на Божу справу. Батьки «зірвалися». Вірніше своїм голосливим гуртом від імені всіх, хто не сприймає бездіяльність влади, якій куди там на районному рівні знати, хто украв гроші, озвучили справедливий вирок: «Коли не буде підготовлено приміщення до початку навчального року, ми дітей своїх не віддамо до школи!» Отакої!
Щоб не зірватися з запобіжника
Здається, громадська позиція грем’ячан засвідчує помітну тенденцію до зростання свідомості сільської громади на краю України. Адже селяни тепер все більше пристають до думки, що влада - то одне, а сила громади - інше. А де гуртуються ображені, там їх приречені слухати навіть ті, котрі ще вчора вважали зайвим перейматися проблемами.
Від сьогодні ж, після гучного «вибуху» на екрані всеукраїнської телевізії «грем’яцької справи» з шахрайським присмаком про таємну пропажу майже 5-ти мільйонів грошей, виділених державою на реконструкцію школи, село може зірватися з запобіжника, а так і гучно «бабахнути» силою народного гніву скривджених людей. Тож пам’ятаймо про таке, адже ми Українці!
Борис ДОМОЦЬКИЙ
http://boryslav.blox.ua/
| Читайте також |
| Коментарі (0) |