Хроніки Широкої війни: про вшанування Шевченка в окупованій Городні
Цей пост був написаний раніше - 10 березня, після того як я побачив відео вшанування Шевченка в окупованій Городні. Зараз же міський голова Андрій Богдан повідомив, що 1 квітня окупанти з міста вийшли. Проте, оскільки вчасно я цей пост розмістити не міг через відсутність інтернету, але вважаю його важливим для фіксування подій і настроїв - розміщую зараз.
15й ранок Широкої війни.
Ніяк не діждешся того ранку. Згадалося, як колись у Лузіках баба Уляна жалілася: все в пам'яті переберш, усіх згадаєш, а воно ніяк не світає. Але то - по старості природній, а тут - по війні неприродній. Світломаскування силує до довгого лежання в очікуванні ранку. Та головно - наслухаєш звуки війни: оно знову бахало. І по звуку полегшено пускаєш віддих, було затамований: то наші насипають...
... Вони йшли рішучим кроком, суворі, навіть жінки в темному, хоч раніше з такої нагоди визорилися б покрасивше. Але зараз не до краси. І вони йшли - не без страху, бо то природня реакція людини, яка знає, що може ось зараз пролунати смертоносний постріл. Але йшли. З величезним розгорнутим прапором, за який трималися, як за віру, з меншими прапорами на держаках, що своїми яскравими життєтворчими кольорами компенсували сірість одягу, дня холодного березневого, і давали притрушеним страхом душам надію, а у душонках ворогів сіяли інший страх - страх неминучої поразки. Вони йшли і попереду рішуче крокував міський голова Андрій Богдан.
Це - Городня. Зо два десятки кілометрів до кордону. Місто під російською окупацією. Українці йшли вшанувати Тараса Шевченка. І якась жінка вигукнула першою, подолавши страх, як клубок у горлі, а її вигук підхопили:"Слава Україні! Героям слава! Україна - понад усе!".
...І якийсь бункерний щур заповзявся зі своїми безмозкими орками перемогти оцей народ?!
...Учора над Києвом знову був повітряний бій - мінус один рашистський літак, що впав на приватний будинок в Осокорках, а пілот вистрибнув та парашут не розкрився. Це вам не Сирія, яку ви, росіяни, бомбили безборонно. Ще одну ракету над Києвом збила ППО, поставлена свого часу "Рошеном".
Бої були біля Великої Димерки, біля Куликівки - порозповзалися росіяни як таргани по нашій землі. Важка йде дератизація.
У Маріуполі росіяни вдарили прямо в пологовий будинок - хто вижив, вибирався з-під завалів самостійно. Місто в блокаді і смертей там неміряно.
...І ранок присунувся, і був 15й день Широкої війни українців проти нашестя чужинців, які не мали ні честі, ні совісті, ні людського в собі. І благословляв Господь очищаючий вогонь української зброї, яка нищила падлюче кодло.
Василь Чепурний
15й ранок Широкої війни.
Ніяк не діждешся того ранку. Згадалося, як колись у Лузіках баба Уляна жалілася: все в пам'яті переберш, усіх згадаєш, а воно ніяк не світає. Але то - по старості природній, а тут - по війні неприродній. Світломаскування силує до довгого лежання в очікуванні ранку. Та головно - наслухаєш звуки війни: оно знову бахало. І по звуку полегшено пускаєш віддих, було затамований: то наші насипають...
... Вони йшли рішучим кроком, суворі, навіть жінки в темному, хоч раніше з такої нагоди визорилися б покрасивше. Але зараз не до краси. І вони йшли - не без страху, бо то природня реакція людини, яка знає, що може ось зараз пролунати смертоносний постріл. Але йшли. З величезним розгорнутим прапором, за який трималися, як за віру, з меншими прапорами на держаках, що своїми яскравими життєтворчими кольорами компенсували сірість одягу, дня холодного березневого, і давали притрушеним страхом душам надію, а у душонках ворогів сіяли інший страх - страх неминучої поразки. Вони йшли і попереду рішуче крокував міський голова Андрій Богдан.
Це - Городня. Зо два десятки кілометрів до кордону. Місто під російською окупацією. Українці йшли вшанувати Тараса Шевченка. І якась жінка вигукнула першою, подолавши страх, як клубок у горлі, а її вигук підхопили:"Слава Україні! Героям слава! Україна - понад усе!".
...І якийсь бункерний щур заповзявся зі своїми безмозкими орками перемогти оцей народ?!
...Учора над Києвом знову був повітряний бій - мінус один рашистський літак, що впав на приватний будинок в Осокорках, а пілот вистрибнув та парашут не розкрився. Це вам не Сирія, яку ви, росіяни, бомбили безборонно. Ще одну ракету над Києвом збила ППО, поставлена свого часу "Рошеном".
Бої були біля Великої Димерки, біля Куликівки - порозповзалися росіяни як таргани по нашій землі. Важка йде дератизація.
У Маріуполі росіяни вдарили прямо в пологовий будинок - хто вижив, вибирався з-під завалів самостійно. Місто в блокаді і смертей там неміряно.
...І ранок присунувся, і був 15й день Широкої війни українців проти нашестя чужинців, які не мали ні честі, ні совісті, ні людського в собі. І благословляв Господь очищаючий вогонь української зброї, яка нищила падлюче кодло.
Василь Чепурний
| Читайте також |
| Коментарі (0) |