«Храм без спільноти – лише стіни».
«Храм без спільноти – лише стіни». Про що йшла мова під час зустрічі у громаді римо-католиків у рамках проекту «Чернігів - #МістоСили»?
До широкомасштабного вторгнення російських військ римо-католицький храм Зіслання Святого Духа в Чернігові мав близько постійних 120 прихожан і записаних як члени громади близько 200 осіб. Нині на службу Божу в неділю приходить близько 50-70 вірян. Частина з них має польське коріння. Настоятель – отець Пьотр Врублєвські – теж поляк. В Україні живе і служить уже 12 років. Українською розмовляє майже без акценту. І під час облоги Чернігова росіянами залишався тут, поруч з чернігівцями.
- Щиро кажучи, я хотів, аби ті, хто мають родину, маленьких дітей, виїхали з Чернігова у безпечне місце, і вони виїхали, - розповів нам панотець в ході зустрічі у рамках проекту «Чернігів - #містоСили». – Під час облоги наш храм прихистив до 40 осіб з парафії та 60 осіб з навколишніх будинків. Це не тільки наші прихожани. У нас є каплиця на цокольному поверсі, ми там разом молилися та переховувалися під час обстрілів.
Отець Пьотр розказав також, як вони з прихожанами спільно готували їжу, ділили обов’язки. В цій будівлі були газ та вода. І тому жителі прилеглих мікрорайонів постійно приходили набирати питну воду. «Було, я навіть почав збиратися, щоб поїхати з Чернігова, але не зміг, не схотів залишати храм і свою паству, - щиро розповів про свої вагання настоятель. – Я мав переконання, що Господь нас не залишить. І хотів бути кращим священиком, ніж був до того».
Про ці сумніви та випробовування отець Пьотр розказав учасникам зустрічі в ході невеликої екскурсії храмом. Ми зайшли в каплицю на цокольному поверсі, пройшли підземною галереєю, де під час обстрілів люди спали на матрацах. Заглянули на кухню та в їдальню, а також продовжили спілкування в «кафе», де віряни залишаються чаювати після служби. Настоятель поділився також, що люди, з якими вони пережили такі складні часи, стали для нього родиною. А для нас, учасників зустрічі, підготував коротеньку історичну довідку про громаду.
- Перші згадки про католиків у Чернігові з’явилися в ХІІ ст., - розказав нам настоятель римо-католицького храму о. Пьотр. – За часів Речі Посполитої тут теж були віряни вселенської церкви. Але більше інформації в джерелах знаходимо з ХІХ ст. Відомо, що з 1855 року католицька спільнота просила виділити їм ділянку для будівництва храму. В грудні 1857-го він був збудований на честь Внебовзяття Пресвятої Діви Марії.
За словами настоятеля, інформацію про це можна знайти у документах Ватикану. Зокрема, в 1858 році папа Пій ІХ видає буллу, в якій вітає громаду Чернігова з будівництвом костьолу. Але освячений єпископом він був лише за 10 років. Це все стало можливим завдяки активній позиції тодішнього священика Сикстуса Бобана. Коли він спочив, то був похований на «старому руському кладовищі». Його могила збереглася, і настоятель час від часу проводить там поминальну службу.
Новий етап релігійного життя громади розпочався на поч. ХХ ст., коли до Чернігова, за інформацією о. Пьотра, приїхали майже 6 тисяч католиків з Польщі та Німеччини. Однак тривав цей етап недовго. Після жовтневого перевороту почалися гоніння на вірних. В 1924 році один з настоятелів «зник» - чи то таємно виїхав з міста, чи то був заарештований. Станом на 1929 рік католиків у нашому місті вже не залишилося. І в 1932 році радянська влада просто «конфіскувала» будівлю.
До слова, той перший костьол у Чернігові зберігся, хоча в дещо зміненому вигляді. Він знаходиться на вул. П’ятницькій майже напроти медичного училища. Нині це одне з приміщень обласного архіву. А будівля поруч – колишній будинок настоятеля.
У наш час римо-католицька громада Чернігова була зареєстрована 12 квітня 1993 р. Приблизно раз на місяць почав приїжджати ксьондз з Києва та правити службу на східцях колишнього костьолу. Коли стало зрозуміло, що це приміщення громаді не повернуть, віряни почали шукати ділянку для будівництва нового храму. Нарешті міська влада виділила громаді занедбану та захаращену територію на березі Стрижня по вул. Київській. Новий храм на честь Зіслання Святого Духа у м. Чернігів освячений у 2012 році.
Коли римо-католицька громада була більш чисельною, по вихідних і святах тут правили дві служби: польською мовою та українською. Нині служать лише українською. Тут можна почути орган. Інструмент звучить під час богослужінь, але вже потребує ремонту. Загалом римо-католицький храм справляє позитивне враження – він сучасний, просторий, світлий.
Що ще цікавого відбувається в житті громади? Тут діє дитячий садочок «Школа Марії», де діток3-5 років виховують відповідно до християнських заповідей. Про це розповіла ініціаторка проекту Ірина Федевич. Були також курси з вивчення польської мови, курси підготовки до шлюбу та для батьків. Але через війну в Україні ці проекти стоять на паузі. Втім, якщо у вас виникають певні запитання в духовній сфері, завжди можна завітати на службу Божу, а після неї залишитися для спілкування та чаювання зі священиками та вірянами.
Вікторія СИДОРОВА
До широкомасштабного вторгнення російських військ римо-католицький храм Зіслання Святого Духа в Чернігові мав близько постійних 120 прихожан і записаних як члени громади близько 200 осіб. Нині на службу Божу в неділю приходить близько 50-70 вірян. Частина з них має польське коріння. Настоятель – отець Пьотр Врублєвські – теж поляк. В Україні живе і служить уже 12 років. Українською розмовляє майже без акценту. І під час облоги Чернігова росіянами залишався тут, поруч з чернігівцями.
- Щиро кажучи, я хотів, аби ті, хто мають родину, маленьких дітей, виїхали з Чернігова у безпечне місце, і вони виїхали, - розповів нам панотець в ході зустрічі у рамках проекту «Чернігів - #містоСили». – Під час облоги наш храм прихистив до 40 осіб з парафії та 60 осіб з навколишніх будинків. Це не тільки наші прихожани. У нас є каплиця на цокольному поверсі, ми там разом молилися та переховувалися під час обстрілів.
Отець Пьотр розказав також, як вони з прихожанами спільно готували їжу, ділили обов’язки. В цій будівлі були газ та вода. І тому жителі прилеглих мікрорайонів постійно приходили набирати питну воду. «Було, я навіть почав збиратися, щоб поїхати з Чернігова, але не зміг, не схотів залишати храм і свою паству, - щиро розповів про свої вагання настоятель. – Я мав переконання, що Господь нас не залишить. І хотів бути кращим священиком, ніж був до того».
Про ці сумніви та випробовування отець Пьотр розказав учасникам зустрічі в ході невеликої екскурсії храмом. Ми зайшли в каплицю на цокольному поверсі, пройшли підземною галереєю, де під час обстрілів люди спали на матрацах. Заглянули на кухню та в їдальню, а також продовжили спілкування в «кафе», де віряни залишаються чаювати після служби. Настоятель поділився також, що люди, з якими вони пережили такі складні часи, стали для нього родиною. А для нас, учасників зустрічі, підготував коротеньку історичну довідку про громаду.
- Перші згадки про католиків у Чернігові з’явилися в ХІІ ст., - розказав нам настоятель римо-католицького храму о. Пьотр. – За часів Речі Посполитої тут теж були віряни вселенської церкви. Але більше інформації в джерелах знаходимо з ХІХ ст. Відомо, що з 1855 року католицька спільнота просила виділити їм ділянку для будівництва храму. В грудні 1857-го він був збудований на честь Внебовзяття Пресвятої Діви Марії.
За словами настоятеля, інформацію про це можна знайти у документах Ватикану. Зокрема, в 1858 році папа Пій ІХ видає буллу, в якій вітає громаду Чернігова з будівництвом костьолу. Але освячений єпископом він був лише за 10 років. Це все стало можливим завдяки активній позиції тодішнього священика Сикстуса Бобана. Коли він спочив, то був похований на «старому руському кладовищі». Його могила збереглася, і настоятель час від часу проводить там поминальну службу.
Новий етап релігійного життя громади розпочався на поч. ХХ ст., коли до Чернігова, за інформацією о. Пьотра, приїхали майже 6 тисяч католиків з Польщі та Німеччини. Однак тривав цей етап недовго. Після жовтневого перевороту почалися гоніння на вірних. В 1924 році один з настоятелів «зник» - чи то таємно виїхав з міста, чи то був заарештований. Станом на 1929 рік католиків у нашому місті вже не залишилося. І в 1932 році радянська влада просто «конфіскувала» будівлю.
До слова, той перший костьол у Чернігові зберігся, хоча в дещо зміненому вигляді. Він знаходиться на вул. П’ятницькій майже напроти медичного училища. Нині це одне з приміщень обласного архіву. А будівля поруч – колишній будинок настоятеля.
У наш час римо-католицька громада Чернігова була зареєстрована 12 квітня 1993 р. Приблизно раз на місяць почав приїжджати ксьондз з Києва та правити службу на східцях колишнього костьолу. Коли стало зрозуміло, що це приміщення громаді не повернуть, віряни почали шукати ділянку для будівництва нового храму. Нарешті міська влада виділила громаді занедбану та захаращену територію на березі Стрижня по вул. Київській. Новий храм на честь Зіслання Святого Духа у м. Чернігів освячений у 2012 році.
Коли римо-католицька громада була більш чисельною, по вихідних і святах тут правили дві служби: польською мовою та українською. Нині служать лише українською. Тут можна почути орган. Інструмент звучить під час богослужінь, але вже потребує ремонту. Загалом римо-католицький храм справляє позитивне враження – він сучасний, просторий, світлий.
Що ще цікавого відбувається в житті громади? Тут діє дитячий садочок «Школа Марії», де діток3-5 років виховують відповідно до християнських заповідей. Про це розповіла ініціаторка проекту Ірина Федевич. Були також курси з вивчення польської мови, курси підготовки до шлюбу та для батьків. Але через війну в Україні ці проекти стоять на паузі. Втім, якщо у вас виникають певні запитання в духовній сфері, завжди можна завітати на службу Божу, а після неї залишитися для спілкування та чаювання зі священиками та вірянами.
Вікторія СИДОРОВА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |