Ті, що залишилися

Гадаю, нашому медійному колу - принаймні на місцевому рівні - дуже бракує солідарності. Можливо, коли стається щось погане, ми й гуртуємося, а коли подія хороша - чи готові щиро привітати, порадіти та підтримати колегу?

Тож саме для цього я завітала на презентацію книги чернігівської журналістки Елена Лазун, в якій вона зібрала розповіді жінок про те, як вони проживали та переживали період облоги Чернігова військами самі знаєте кого - "сусідів-братів" (назву так, бо за інші слова дописи блокують, сприймаючи це як мову ворожнечі).

"Це абсолютно звичайні жінки, які нічим особливим, ніяким героїзмом не вирізнялися, бо про інших - лікарів, волонтерів - мої колеги обов'язково напишуть чи знімуть сюжети", - каже Олена. І саме цим ця книга дуже цінна. Це свідчення безпосередніх учасниць тих подій, їх емоції та переживання. Бо факти в історії залишаються, а от емоції з часом нібито втрачають барви.

Крім того, досвід людей, які переживали ту саму облогу в різних мікрорайонах міста, буде відрізнятися.
Хтось сидів у підвалі на Бобровиці, під обстрілами, без газу, світла, води. А в когось у центрі з'являлося світло, був газ, чи це було обладнане сховище, куди привозили хліб і продукти. Хтось не мав продуктів взагалі, а комусь сусіди чи рідні залишали холодильники.
Хтось захворів на ковід і не мав ліків, а в когось був запас.

Я дуже вдячна тобі, Олено, за твою працю! дякую, що даруєш книгу школам і бібліотекам.
Вважаю, що окрему презентацію варто провести в колі колег.

Вікторія СИДОРОВА