Ховали Гепу...
Так прозивався у своєму кримінальному середовищі Геннадій Адольфович Кернес. Бо всі більшовики мали клички - так Ульянов став Лєніним, Джугашівілі - Сталіним, Бронштейн - Троцьким, Радомисльський - Зінов'євим, Розенфельд - Камєновим і так далі... А Кернес і був справжнім большовиком - від грабунків і вбивств, з чого починали большевики Російської імперії і з чого почали збагачення і большевики 90-х.
Тоді - іменем революції, а професорські недобитки навіть вивчили слово "експропріація", що для простих хамів переклали як "Грабь награбленное!". Нинішні ж гепи і допи, ахмєтови і коломойські з рабіновичами вкупі навіть не утруждали себе теоріями самовиправдання - просто грабували і вбивали. І не тільки совість вбивали, але й тих, хто на їх кривих стежках стояв, навіть якщо вони були з їхньої мази - згадаймо донецького Брагіна, харківського Кушнарьова, знов же таки Щербаня... А скільки безіменних у штольнях Донбасу!
Знаменно, що черга харків'ян, яка йшла з революційними гвоздичками пошанувати свого міського голову, огинала - сахалася від пам'ятника Тарасу Шевченку. Ну, не дивно - нутром же вони чують пекуче слово Тараса: "Чого ж ви чванитеся, ви, сини сердешної Украйни? Що добре ходите в ярмі? Ще лучче, як батьки ходили? Не чваньтесь - з вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили"...
Ех, "Харків, Харків, де твоє обличчя?" - зітхав колись син дяка з Чернігівщини, зламаний більшовиками - гепами Павло Тичина. Ото воно й було, теє обличчя - в отій черзі з гвоздичками, якщо вже навіть очільник місцевої "Свободи" Ігор Швайка їх виправдовує. Виправдовує тих, що йшли на поклін до відвертого ненависника України!
А чого ж вони туди йшли? Та ще й до відкритої труни померлого від світового вірусу? Бо сказали їм, що то був "міцний господарник". Ну, це як красниє дірєктора у комуністів - правда, Леоніде Даниловичу, представнику номенклатури ЦК КПСС на заводі "Південмаш"? І його ж обирали як міцного господарника на довгі десять років президентства. А насправді обрали - злидні, розвал економіки, в тому числі й колгоспів, що списали на рухівців (пам'ятаєте: "Спасіба Руху за разруху!". Так казали ті, що вибирали не рухівців, а комуніста Кучму). Зрештою, обрали олігархат, який при Кучмі розцвів буйним цвітом чортополоху, що глушить вільне підприємницьке змагання.
В тому намацованому олігархаті Гепа був маленьким гвинтиком. Але необхідним для сірого Харкова. Чи Гепа зробив його європейським? І зарплати європейські на комунальних підприємствах Харкова? А чи медицина європейська - привіт німецькій клініці "Шаріте"! Що є такого в цьому "міцному господарнику"? А, згадав - лавочки для скверів, куплені втридорога!
Навіть в отому - Адольфович - більшовизм відвертий, адже батько був народжений і названий саме тоді, коли Сталін дружив з Гітлером та спільно ділив Європу.Нацисти й комуністи - близнюки просто: навіть прапори були в них однаково криваві.
...На вулицях Харкова - тодішньої столиці УРСР, іноземці бачили трупи українців, померлих від голоду 1933 року.І як могли українці Харкова двічі підряд обирати нащадка тих, хто той голод організовував? А так, як кияни обирали Черновецького. І якби в Дніпрі балотувався Коломойський - його би теж обрали. Зрештою, пам'ятаємо який вибір зробила вся Україна. Навіть у рідному селі міфологізованого большевиками Бандери...
Це зветься колективною національною амнезією, коли нащадки жертв обирають собі в правителі нащадків нерозкаяних катів.А медики кажуть, що і хвороба Альцгеймера наступає, коли людина не пам'ятає свого імені, не знає своєї історії, випадає зі своєї національної культури, зрештою, лишається тільки людська оболочка. Схоже, багато українців на цьому шляху - черга в Харкові наочно показала.
...Всі знають, що саме Кернес і Добкін були співтворцями ХНР, яка не вдалася, а мала би бути за планами їх російських кураторів. Та не всі знають, що напередодні російсько - української війни Сурков і його гінці об'їздили прикордонні з Росією області і пропонували їх керівникам великі гроші за сприяння агресії, власне, за зраду. Дуже великі гроші. До честі тодішнього очільника Чернігівської обласної державної адміністрації Володимира Хоменка - він відмовився.А в Харкові взяли. Коли ж Харків гепам не вдалося прилучити до Росії слідом за Донецьком і Луганськом, куратори потребували вернути гроші. Гепа відмовився - а шо, гешефт! Тому і стріляли в нього, тому і пересів в інвалідний візок.
Що не завадило йому затято боротися з добрим іменем генерала - антирадянщика Петра Григоренка (ага, Кернес - господарник!). Аякже - для большевиків маршал - м'ясник Жуков - свій, а генерал, що розібрався в їх облуді - зрадник.
...Ховали Гепу, а сумували українці. Та ні - не українці, лишень хохли.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Тоді - іменем революції, а професорські недобитки навіть вивчили слово "експропріація", що для простих хамів переклали як "Грабь награбленное!". Нинішні ж гепи і допи, ахмєтови і коломойські з рабіновичами вкупі навіть не утруждали себе теоріями самовиправдання - просто грабували і вбивали. І не тільки совість вбивали, але й тих, хто на їх кривих стежках стояв, навіть якщо вони були з їхньої мази - згадаймо донецького Брагіна, харківського Кушнарьова, знов же таки Щербаня... А скільки безіменних у штольнях Донбасу!
Знаменно, що черга харків'ян, яка йшла з революційними гвоздичками пошанувати свого міського голову, огинала - сахалася від пам'ятника Тарасу Шевченку. Ну, не дивно - нутром же вони чують пекуче слово Тараса: "Чого ж ви чванитеся, ви, сини сердешної Украйни? Що добре ходите в ярмі? Ще лучче, як батьки ходили? Не чваньтесь - з вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили"...
Ех, "Харків, Харків, де твоє обличчя?" - зітхав колись син дяка з Чернігівщини, зламаний більшовиками - гепами Павло Тичина. Ото воно й було, теє обличчя - в отій черзі з гвоздичками, якщо вже навіть очільник місцевої "Свободи" Ігор Швайка їх виправдовує. Виправдовує тих, що йшли на поклін до відвертого ненависника України!
А чого ж вони туди йшли? Та ще й до відкритої труни померлого від світового вірусу? Бо сказали їм, що то був "міцний господарник". Ну, це як красниє дірєктора у комуністів - правда, Леоніде Даниловичу, представнику номенклатури ЦК КПСС на заводі "Південмаш"? І його ж обирали як міцного господарника на довгі десять років президентства. А насправді обрали - злидні, розвал економіки, в тому числі й колгоспів, що списали на рухівців (пам'ятаєте: "Спасіба Руху за разруху!". Так казали ті, що вибирали не рухівців, а комуніста Кучму). Зрештою, обрали олігархат, який при Кучмі розцвів буйним цвітом чортополоху, що глушить вільне підприємницьке змагання.
В тому намацованому олігархаті Гепа був маленьким гвинтиком. Але необхідним для сірого Харкова. Чи Гепа зробив його європейським? І зарплати європейські на комунальних підприємствах Харкова? А чи медицина європейська - привіт німецькій клініці "Шаріте"! Що є такого в цьому "міцному господарнику"? А, згадав - лавочки для скверів, куплені втридорога!
Навіть в отому - Адольфович - більшовизм відвертий, адже батько був народжений і названий саме тоді, коли Сталін дружив з Гітлером та спільно ділив Європу.Нацисти й комуністи - близнюки просто: навіть прапори були в них однаково криваві.
...На вулицях Харкова - тодішньої столиці УРСР, іноземці бачили трупи українців, померлих від голоду 1933 року.І як могли українці Харкова двічі підряд обирати нащадка тих, хто той голод організовував? А так, як кияни обирали Черновецького. І якби в Дніпрі балотувався Коломойський - його би теж обрали. Зрештою, пам'ятаємо який вибір зробила вся Україна. Навіть у рідному селі міфологізованого большевиками Бандери...
Це зветься колективною національною амнезією, коли нащадки жертв обирають собі в правителі нащадків нерозкаяних катів.А медики кажуть, що і хвороба Альцгеймера наступає, коли людина не пам'ятає свого імені, не знає своєї історії, випадає зі своєї національної культури, зрештою, лишається тільки людська оболочка. Схоже, багато українців на цьому шляху - черга в Харкові наочно показала.
...Всі знають, що саме Кернес і Добкін були співтворцями ХНР, яка не вдалася, а мала би бути за планами їх російських кураторів. Та не всі знають, що напередодні російсько - української війни Сурков і його гінці об'їздили прикордонні з Росією області і пропонували їх керівникам великі гроші за сприяння агресії, власне, за зраду. Дуже великі гроші. До честі тодішнього очільника Чернігівської обласної державної адміністрації Володимира Хоменка - він відмовився.А в Харкові взяли. Коли ж Харків гепам не вдалося прилучити до Росії слідом за Донецьком і Луганськом, куратори потребували вернути гроші. Гепа відмовився - а шо, гешефт! Тому і стріляли в нього, тому і пересів в інвалідний візок.
Що не завадило йому затято боротися з добрим іменем генерала - антирадянщика Петра Григоренка (ага, Кернес - господарник!). Аякже - для большевиків маршал - м'ясник Жуков - свій, а генерал, що розібрався в їх облуді - зрадник.
...Ховали Гепу, а сумували українці. Та ні - не українці, лишень хохли.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
