Хліб зі спогадами

Прадід мій був хлібопеком - саме цим архаічним словом визначалася його професія. До більшовицького перевороту мав землю, млина, пекарню, а помер у 1933 від голоду.

Не знаю, що б він сказав про цей мій хліб, що спекла, як зуміла. Може б що підказав, порадив, або й покритикував... Бабуся казала, був він надзвичайно вимогливим, до себе та інших.

Але раптом його душі трохи тепліше там, у засвітах, від знаття, що я його згадую. І також печу хліб. Як вже вмію. Голодомор не забуду і не пробачу, поки жива. Ось таке в мене «свято праці».

- Ма, ти з чим хліб спекла? - питає дочка. - Може, з горіхами?

Зі спогадами, доню. З думками про людей праці, яких винищили ті, кого карантин не випустив вигулювати своі червоні прапори 1 травня.

Алла ЛАЗАРЄВА