реклама партнерів:
Головна › Новини › Село

Хата в селі, зручності — міські

У свідомості більшості населення досі побутує думка про те, що сільський побут — це обов’язково розбиті дороги, пічне опалення в хаті, колодязь із «журавлем» один на вулицю, відсутність лазні, прання в тазику, а купання хіба що влітку на озері чи в річці. Однак життя не стоїть на місці. Незважаючи на «титанічні» зусилля влади здійснювати будь-які реформи в державі, розвиток міст за рахунок села, воно все ж знаходить сили для виживання, хоча кількість сільського населення щороку катастрофічно скорочується. Це видно і на прикладі сіл Менського району.

Із селянської родини

Хто не знає у Блистові, що на Менщині, Романа Анатолійовича Боюна? Цей ще молодий чоловік у селі народився і виріс, тут минуло його дитинство. Батько його Анатолій Боюн був відомим у селі механізатором, працював у підрядному колективі, вирощував картоплю та інші сільгоспкультури на відомих «Стольненських дачах». На жаль, рано пішов із життя — далася взнаки важка хліборобська праця.

А Роман добре навчався у школі, після дев’яти класів вступив до Чернігівського педагогічного ліцею. Після його закінчення у 1995-му — до Чернігівського педінституту, став учителем математики й інформатики. Плюс до цього 2002 року закінчив ще й Чернігівський технологічний університет, здобувши фах економіста. Працював у школі, але спробував свої сили і в банківській справі. Маючи економічну освіту, якийсь час працював в «Укрсиббанку» та «Правексбанку». Можливо, і затримався б там назавжди, але на перешкоді стало квартирне питання. Придбати житло в Чернігові чи Мені на зароблені гроші було нереально, взяти кредит під високі відсотки — украй ризиковано. Тому, після поневірянь по найманих квартирах, вирішив повернутися до рідного села.

Майбутню дружину навчав у школі

Працював у Блистівській середній школі вчителем математики й інформатики. «Там же і майбутню дружину собі нагледів, — згадує Роман. — Моя

Наталія — із сусіднього села Бірківка, навчалася у старших класах Блистівської середньої школи. Різниця у віці між нами — шість років. Після школи вона закінчила медучилище і отримала фах стоматолога. Але працювати за спеціальністю так і не довелося. Після нашого з Наталією одруження вже маємо трьох дітей. Найстарший Іван — 2004 року народження, середній Сашко — 2009-го, а найменша Софійка — 2011-го. Дружина працювала в сільському відділенні зв’язку. Коли ж пішла у відпустку по догляду за дитиною, я її підміняв. Мав також години і в школі. Отримав першу вчительську категорію.

Із пошти — до сільради

Недавно Роман Боюн став секретарем Блистівської сільради.

— Секретарем працюю з 1 червня нинішнього року. Перед тим, 7 квітня, були проміжні вибори, де мене обрали депутатом сільради. А вже після цього сесія довірила посаду секретаря. Довелося докладати зусиль, щоб якомога швидше увійти в курс справи. Робота в сільраді має свою специфіку. Це тільки на перший погляд там особливих складнощів немає. Вистачає проблем, особливо в такому селі, де немає потужного сільгосппідприємства. З усіма своїми болями й бідами люди йдуть до сільради.

Хату реконструювали

Зрозуміло, що мене цікавило, як молода багатодітна родина Боюнів вирішила свою житлову проблему.

— Остаточно і назавжди ми перебралися до Блистови у 2008 році, — каже пан Роман. — Перед тим рік жили в Чернігові, рік — у Мені. Потім вирішили їхати до свого села. Купили будинок. Обійшовся він у 3,5 тисячі — в селі ж хати недорогі. А тоді стали робити ремонт. Було від чого схопитися за голову. Обладнання, матеріали дуже дорогі. Брали 18 тисяч гривень кредиту ще у 2009 році. За два роки його виплатили. Роботи було дуже багато: міняли підлогу, оббивали гіпсокартоном стіни, робили освітлення. А головне — облаштували зручності: пробили свердловину глибиною 24 метри, встановили насосну станцію, душову кабіну, електричний бойлер, пральну машину-автомат. Є тепер, де помитися і одяг випрати. Опалення водяне провели — топимо вугіллям, дровами. Природного газу в селі немає. Найближчими роками на нього і не сподіваємося.

Валерій МАГУЛА

Скорочено. Повністю -- в газеті "Сіверщина" за 1 серпня
[size=9]



Теги:Менський район, комунальні зручності, Блистова, сучасне село


Читайте також



Коментарі (1)
avatar
1
Звісно, що у селі жити дуже важко, у мене дідусь з бабусею живуть, а швидше доживають, адже село поступово вимирає. Школи, садочки, ФАПи закриваються і усе завдяки нашій владі, яка останні 22 роки тільки й робить, що розкрадає радянський спадок, спочатку сільське господарство знищили, тепер промисловість нищать.
avatar