Ющенко вірний собі
Екс-президент Віктор Ющенко вважає, що його прихильники відвернулися від нього, бо він говорив про важливі стратегічні питання, а не про насущні. «Я вважав, що президент повинен працювати на такий політичний курс, і не приховував від людей відповіді й відповідальності. У цей час біля тебе з’являються політики, які говорять: «Ми зробимо так, що у вас буде €1000 зарплата!», «Ми зробимо так, що за 700 днів ви отримаєте 128 млрд гривень компенсацій за внески в Ощадбанк! Мінімальна пенсія в Україні буде €1000!» — зазначив він.
«Це популізм і політична брехня. Але люди в якийсь момент кажуть: про що ти? Ти нам тут про соборність мовиш, про національних героїв, а нам борщу гарячого треба! Це дискусія між простим, споживчим і серйозним, людським, таким, що дає відповіді на важливі питання твоїм дітям і онукам», — заявив Ющенко.
За словами Ющенка, він не очікував, що його президентський шлях так завершиться. «Але виявилося, що в мене не було політичних партнерів. Буквально через місяць-два проти цієї політики, по суті, виступила Тимошенко, яка практикувала інші прийоми й інші підходи», — заявив Ющенко.
На думку Ющенка, його рейтингу «найбільшу шкоду завдала Тимошенко», а внутрішнє протистояння «найбільше вплинуло на потенціал демократів».
Усе, що вище, я взяв з «Української правди». Від себе ж додам: свого часу я писав статтю «Шарль де Ющенко», проводячи аналогію між Віктором Ющенком і французьким президентом Шарлем де Голлем. Мені й досі дорікають тією статтею. Дорікають ті, що мудрі заднім числом.
Дорікають, бо читають неуважно. Там, крім позитивного порівняння, я говорив і про те, що між ними є велика різниця: Шарль де Голль був бригадним генералом, коли зайнявся політикою, а Ющенко — бухгалтером. Коли ж бухгалтер уявляє себе месією — біда і нації, і тій людині.
З іншого боку, не треба затоптувати Ющенка хоча б через те, що він — український президент. Саме український. З усіма нашими національними вадами. І одна з головних наших вад — чужого хвалити, а свого в багнюку мастити. Давайте все ж вчитися шанувати своє.
Зараз часто посилаються на приклад Китаю. Так ось там не розвінчують Мао, а стримано кажуть: на 70 відсотків його діяльність корисна для країни, а на 30 — шкідлива. Але не топчуть, бо не можуть допустити собі «втратити лице».
Так, нам боляче від нездійсненності надій, які ми пов’язували з Ющенком. Ну, то й не проголосували за нього на виборах. І йдімо вперед — обрали ж провідниками «Батьківщину», «УДАР» і «Свободу». З них і питаймо. А героїчно обпльовувати колишнього президента — ознака як мінімум поганого політичного смаку. Якщо не дурощів.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (5) |
|
| |
0
