Юрій Мажуга. На прощання...
На 92-му році життя вирішив попрощатись з цим недосконалим світом ЮРІЙ МАЖУГА (1931-2022). Майже 70 літ служби в театрі - Київському театрі імені Лесі Українки. Один із його лідерів, тих, на кому цей театр власне і тримався.
А в кіно знімався з 1955-го, від фільмів «Багаття безсмертя» і «Коли співають солов’ї». Потім були ще, але по-справжньому режисери помітили Мажугу тільки у середині 60-х. Спершу хоч і невелика, але дуже точно зіграна роль одного із синів діда Сердюка у фільмі «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка. Біда тільки, що картину заборонили і воскресла вона тільки вже у другій половині 80-х. Потому актор зіграв ще у двох фільмах Юрія Іллєнка - «Мріяти і жити» та «Смужка нескошених диких квітів»: зіграв дуже точно й водночас соковито, в хорошому ігровому тонусі.
В середині 60-х МАЖУГА зіграв у фільмі-шедеврі - «З нудьги / Скуки ради» Артура Войтецького. Початок ХХ століття, серед степу загубилась залізнична станційка, де зупиняється щодня аж один потяг. Маленький колектив тієї станції (Мажуга у ролі її начальника) трохи божеволіє від цього вселенського спокою, який заповнює весь навколишній простір. І вирішує розважитись - спогляданням інспірованого любовного роману. Артистові та вдалося точно відтворити ті моменти, коли за нібито позитивною личиною персонажу починає прозирати щось дике й зоологічне…
Потому от сю складність людського характеру , самої людської природи Мажуга точно портретував у гоголівських персонажах, в яких благословенна тиша побутового життя раз по раз розроджувалась громовицями конфліктів - Іван Никифорович у «Миргородських мешканцях» Михайла Іллєнка та голова у «Вечорах на хуторі побіля Диканьки» Семена Горова. Мажуга ніде не губився, він був пізнаваний, яскравий, щораз пропонуючи віяло барв і проявів людських характерів. У тому числі в фільмах, що потребували барв національного характеру - як то було у фільмах «Козаки йдуть» Сергія Омельчука та «Вперед, за скарбами гетьмана» Вадима Кастеллі.
Особливо подобалась глядачам роль дільничого Санька у телесеріалі «Народжена революцією» Григорія Кохана. У традиційному для радянського кіно персонажі Мажуга знайшов стільки тихих, непафосних ходів, стільки людської нетривіальності…
Остання роль у кіно датована 2007 роком - «Здрастуйте вам» Володимира Крайнєва. Виходить, в кіно знімався упродовж півстоліття!
Ні, не всі фільми і не всі ролі запам’ятались, але то вже не провина актора - кіно, на відміну від театру, таланти артиста використала далеко не на повну. Одначе й зробленого досить, аби сказати: внесок значний, він надовго.
Не прощаємось з Вами, Юрію Миколайовичу, не прощаємось. Ви вже лишились тут -назавжди, цього не змінити і не відмінити.
Сергій ТРИМБАЧ
А в кіно знімався з 1955-го, від фільмів «Багаття безсмертя» і «Коли співають солов’ї». Потім були ще, але по-справжньому режисери помітили Мажугу тільки у середині 60-х. Спершу хоч і невелика, але дуже точно зіграна роль одного із синів діда Сердюка у фільмі «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка. Біда тільки, що картину заборонили і воскресла вона тільки вже у другій половині 80-х. Потому актор зіграв ще у двох фільмах Юрія Іллєнка - «Мріяти і жити» та «Смужка нескошених диких квітів»: зіграв дуже точно й водночас соковито, в хорошому ігровому тонусі.
В середині 60-х МАЖУГА зіграв у фільмі-шедеврі - «З нудьги / Скуки ради» Артура Войтецького. Початок ХХ століття, серед степу загубилась залізнична станційка, де зупиняється щодня аж один потяг. Маленький колектив тієї станції (Мажуга у ролі її начальника) трохи божеволіє від цього вселенського спокою, який заповнює весь навколишній простір. І вирішує розважитись - спогляданням інспірованого любовного роману. Артистові та вдалося точно відтворити ті моменти, коли за нібито позитивною личиною персонажу починає прозирати щось дике й зоологічне…
Потому от сю складність людського характеру , самої людської природи Мажуга точно портретував у гоголівських персонажах, в яких благословенна тиша побутового життя раз по раз розроджувалась громовицями конфліктів - Іван Никифорович у «Миргородських мешканцях» Михайла Іллєнка та голова у «Вечорах на хуторі побіля Диканьки» Семена Горова. Мажуга ніде не губився, він був пізнаваний, яскравий, щораз пропонуючи віяло барв і проявів людських характерів. У тому числі в фільмах, що потребували барв національного характеру - як то було у фільмах «Козаки йдуть» Сергія Омельчука та «Вперед, за скарбами гетьмана» Вадима Кастеллі.
Особливо подобалась глядачам роль дільничого Санька у телесеріалі «Народжена революцією» Григорія Кохана. У традиційному для радянського кіно персонажі Мажуга знайшов стільки тихих, непафосних ходів, стільки людської нетривіальності…
Остання роль у кіно датована 2007 роком - «Здрастуйте вам» Володимира Крайнєва. Виходить, в кіно знімався упродовж півстоліття!
Ні, не всі фільми і не всі ролі запам’ятались, але то вже не провина актора - кіно, на відміну від театру, таланти артиста використала далеко не на повну. Одначе й зробленого досить, аби сказати: внесок значний, він надовго.
Не прощаємось з Вами, Юрію Миколайовичу, не прощаємось. Ви вже лишились тут -назавжди, цього не змінити і не відмінити.
Сергій ТРИМБАЧ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |