Як російська влада та ФСБ дискредитують кримських татар

Якщо вірити російським ЗМІ, то чи не найбільше проблем для окупаційної влади у Криму спричиняють зовсім не економічні труднощі. І не торговельна блокада з Україною. І аж ніяк не перебої з електроенергією. Виявляється, що найбільший клопіт для кримських ФСБ-шників та влади — це кримські татари. Які не йдуть на сепаратні домовленості. Не визнають факт окупації півострова у березня 2014-го. І вперто наголошують на українськості Криму.
Відтак, головний ідеологічний та репресивний удар російської окупаційної влади та місцевих каральних органів направлений саме на кримськотатарську громаду. І діє окупант у трьох головних площинах.

Перша — ідеологічна. Російські спецслужби та афілійовані з ними медіа вперто намагаються довести самим собі, росіянам та всьому світові про належність Криму до «руського мира», спільність історії Росії та Криму у контексті становлення держави. Одночасно відмовляючи кримським татарам у самоідентичності — історичній, державотворчій і громадсько-політичній.
Яскравий приклад — бутафорський суд щодо заборони Меджлісу у Криму. Приводом є нібито належність даної організації до екстремістських.
http://ru.tsn.ua/politika/prokurorka-nyash-myash-podala-isk-o-zaprete-medzhlisa-579679.html

Друга площина — дискредитація політична. Виявляється, російська окупаційна влада всерйоз сприймає татар як проукраїнську силу. А значить — як загрозу політичну.
«Крымских татар сюда Украина в свое время запустила в противовес русскоязычному населению, как инструмент для украинизации этой территории», — про таке нещодавно публічно заявив так званий губернатор Севастополя Сергій Меняйло.
http://obozrevatel.com/politics/54983-gubernator-sevastopolya-kryimskie-tataryi-mogut-zhit-vyisoko-vyisoko-v-gorah.htm
Російським чиновникам звичайно, не зрозуміти: кримські татари — це народ, який прагне своєї природної ідентичності. І хоче повернути землю, де вони живуть сотні років.
Саме у політичній площині лежать причини осінньої ініціативи кримських татар щодо продуктової блокади Криму. Такого роду тиск на окупаційну владу мав, на думку учасників блокади, задоволення вимог політичних: звільнення політв’язнів, припинення політичного переслідування громадян України у Криму, можливості для роботи кримськотатарських ЗМІ, зняття заборони на в’їзд на півострів політичним лідерам кримськотатарської громади.

Довідково. 22 квітня 2014 року Мустафі Джемілєву при виїзді з Криму зачитали і вручили акт про заборону на в'їзд на територію Росії до 2019 року. А вже 3 травня лідера кримськотатарського народу дійсно не пустили до Криму. У той день в Армянську, на кордоні з континентальної України, зібралися кілька тисяч кримських татар, які хотіли допомогти Джемілєву потрапити на півострів. Вони прорвали кордон прикордонників і військових і зустріли свого лідера скандуванням його імені і гасла "Міллет! Ватан! Кирим" ( "Нація! Батьківщина! Крим").

Третій напрям дій окупантів — репресивний. За два роки, що минули із часу окупації, Кримом прокотились кілька хвиль арештів, вбивств, обшуків та залякувань кримськотатарських активістів.

Увесь це час правозахисники б’ють на сполох: у Криму порушення прав людини набули катастрофічних масштабів, небачених для ХХІ століття. Уявіть: тільки за 2014 рік у Криму зникли 18 кримських татар.
Наразі, майже 11 тисяч кримських татар із більш ніж 300-тисячної громади змушені були покинути півострів, оселившись на материковій Україні.

Довідково. Першим на півострові зник 39-річний Решат Аметов. Востаннє його бачили на проукраїнському мітингу у Сімферополі. Люди у камуфляжі викрали активіста та вивезли у невідомому напрямі. У коментарі правозахисній організацій Human Rights Watch родичі Аметова розповіли, що він був відомим серед місцевих жителів, часто звертався до влади з проблемних питань кримськотатарської громади. Через кілька тижнів активіста знайшли мертвим, із ознаками тортур. Досі не встановлені імена вбивць. Схоже, російські спецслужби тоді, ще на початку окупації таким чином «відпрацьовували» методи фізичного знищення проукраїнських активістів.

* * *
Втім, всі ці «потуги» російської влади не дають бажаного результату.
І в Україні, і у світі протягом 2 років вже сформувалась усталена загальна громадська думка щодо окупаційної влади Криму. Вона співпадає з офіційною позицією урядів всіх країн світу. А саме — Крим має бути повернутий Україні. Більш того: ті, хто сьогодні порушує права кримськотатарського народу, вчиняють злочин проти людяності і фактично є творцями новітнього геноциду.

У цьому ж векторі — президентський план повернення окупованого Криму Україні. Порошенко нещодавно заявив, що вдасться навіть до свого роду радикальних дій у боротьбі із окупантом на території Кримського півострова. І, звичайно, використовуватиме міжнародні зв’язки та навіть розпочне судову тяганину із керівництвом РФ.
А поки — у другу сумну річницю окупацію Криму, українці підтримують кримчан і кримських татар. Нагадуючи, що «Крим — це Україна!"