Як працює імперська й колоніальна історіографія
Свого часу російська імперська історіографія створила міф про "великого інтелектуала", московського князя Андрія Курбського, котрий, судячи з деяких документів, не дуже навіть і вмів підписуватися. Сьому Курбському навіть приписується переписка ще з одним "великим інтелектуалом" - московським князем Іваном Грозним.
Не беруся судити, чи ці два "свірєпиє" інтелектуали переписувалися. Американський історик Едвард Кінан вважає, що ні. Однак деякі авторитетні наші історики в унісон з російськими стверджують, що Кінан - це бяка. Може, й так. Куди мені, сірому, змагатися з нашими історичними метрами.
Курбському, окрім переписки з Іваном Грозним, приписали ще й низку творів, які підписувалися "Андрій" чи "Андрій Ярославський". Зокрема, це листи до князя Василя-Костянтина Острозького, а також деякі переклади філософського характеру, наприклад, трактат з логіки Спангенберга. Невже "інтелектуал" Курбський, який, схоже, ні в якій школі не навчався (відомо ж бо які були школи в Московії 16 ст.), міг таке содіяти?
Однак наша вкраїнська колоніальна історіографія в особі дуже авторитетних істориків, яких я поважаю, хором стверджувала, що це саме так. А Курбський у глибокій поліській глибинці, селі Миляновичах, навіть створив науковий гурток - типу академії. Словом, наші колоніальні історики купилися в даному випадку на твердження російської імперської історіографі (і не лише в цьому випадку). І, до речі, купляються далі - і в багатьох випадках.
Натомість на особу книжника Андрія Ярославського (з міста Ярослав на Галичині), якому, схоже, належала й переписка з князем Василем-Костянтином Острозьким (у цього князя, до речі, на Галицькій Ярославщині були землеволодіння), й переклад з латини трактату з логіки Спангенберга. Про цього інтелектуала, який справді заслуговує на увагу й повагу в нас немає ніяких досліджень. І взагалі про нього не знають.
Отак працює імперська та колоніальна історіографія. Перша підбирає собі те, що можна. Друга - за милу душу віддає своє.
Петро КРАЛЮК
Не беруся судити, чи ці два "свірєпиє" інтелектуали переписувалися. Американський історик Едвард Кінан вважає, що ні. Однак деякі авторитетні наші історики в унісон з російськими стверджують, що Кінан - це бяка. Може, й так. Куди мені, сірому, змагатися з нашими історичними метрами.
Курбському, окрім переписки з Іваном Грозним, приписали ще й низку творів, які підписувалися "Андрій" чи "Андрій Ярославський". Зокрема, це листи до князя Василя-Костянтина Острозького, а також деякі переклади філософського характеру, наприклад, трактат з логіки Спангенберга. Невже "інтелектуал" Курбський, який, схоже, ні в якій школі не навчався (відомо ж бо які були школи в Московії 16 ст.), міг таке содіяти?
Однак наша вкраїнська колоніальна історіографія в особі дуже авторитетних істориків, яких я поважаю, хором стверджувала, що це саме так. А Курбський у глибокій поліській глибинці, селі Миляновичах, навіть створив науковий гурток - типу академії. Словом, наші колоніальні історики купилися в даному випадку на твердження російської імперської історіографі (і не лише в цьому випадку). І, до речі, купляються далі - і в багатьох випадках.
Натомість на особу книжника Андрія Ярославського (з міста Ярослав на Галичині), якому, схоже, належала й переписка з князем Василем-Костянтином Острозьким (у цього князя, до речі, на Галицькій Ярославщині були землеволодіння), й переклад з латини трактату з логіки Спангенберга. Про цього інтелектуала, який справді заслуговує на увагу й повагу в нас немає ніяких досліджень. І взагалі про нього не знають.
Отак працює імперська та колоніальна історіографія. Перша підбирає собі те, що можна. Друга - за милу душу віддає своє.
Петро КРАЛЮК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |