Як отримати власне насіння

Деякі городники навесні бігають по насіннєвих магазинах у пошуках омріяного сорту огірка або томата. Знайдуть пакетик зі знайомою назвою і тішать себе надією, а про результат можна буде дізнатися тільки влітку. Добре, якщо сподівання справдилися, а якщо ні, то починають скаржитись на фірму виробника або продавця. Або ще так буває: посадили, наприклад, томат, а як називається сорт, забули, і виходить потім, як у казці, — знайди те, не знаю, що. Найпростіше в такому випадку мати своє насіння. Просто з кожного уподобаного кущика відібрати пару найкращих плодів і зібрати з них насіння. Від цього матимете тільки переваги: рослини будуть адаптовані до ґрунту вашої ділянки, таке насіння краще сходить, бо свіже, його не треба протруювати.

Слід пам’ятати, що насіння можна збирати тільки з сортів, бо гібриди, позначені F1, не несуть у собі закріплених материнських якостей. Хоча якось зустрічала в журналі «Огородник» таку інформацію: жіночка купує досить дороге гібридне голландське насіння. Протягом двох-трьох років збирає насіння з гібридів, отримуючи досить пристойний урожай, а потім поповнює свою колекцію оригінальним насінням і трохи економить кошти. А взагалі, можете спробувати вивести навіть власний сорт, якщо матимете трохи часу і терпіння.

Ось як було в мене. Відпочиваючи влітку у санаторії, побачила на клумбі симпатичні чорнобривці з оригінальною формою квітки. Як називається цей сорт або гібрид, я не знала, просто зірвала декілька коробочок із насінням. Наступного року висіяла у себе на грядці. Частина квітів мала махрову квітку, а частина — квітки простої форми, які я зірвала, щоб не було перезапилення, а з уподобаних квіток знову зібрала насіння. Наступного року все повторилося знову. Цього разу частина квітів мала махрову квітку, а частина — просту, тільки цього року простих квіток було набагато менше, і знову я їх обірвала, а з махрових зібрала насіння. Цього літа знову хочу продовжити свій експеримент, і не втрачаю надії, що буду мати свій сорт чорнобривців. Методом відбору можна вивести новий сорт або покращити вже існуючий. Так створювалися сорти так званої народної селекції.

Практично всі городники час від часу збирають своє насіння. Зовсім просто зробити це з горохом, квасолею, кропом, салатом, баклажанами, томатами, перцем.

Якщо на городі росте петрушка-«другорічниця», то можна зібрати декілька суцвіть на насіння. До речі, якщо проґавити цей момент то петрушка може насіятись сама, і сходи будуть дуже дружні, те ж саме стосується і пастернаку.

А якщо хочете мати своє насіння огірків, то тут треба бути уважним. На ділянці потрібно садити тільки один сорт, слідкувати, щоб поблизу не було інших «родичів гарбузових». Ці поради стосуються також і кабачків із гарбузами, а також динь.

А щоб мати свіже насіння цибулі, Борис Андрійович Бублик радить:
«Відберіть декілька цибулин, що прийшлися до смаку, на весні висадіть на грядку, — і кожного року матимете своє свіже насіння. Треба тільки обережно зрізати квітконоси з насінням, щоб не ушкодити маленьку цибулинку, яка сформувалася на місці материнської цибулини».

Ще одна цікавинка про представника родини цибулевих — про часник. Якось декілька років тому постала переді мною проблема: з кожним роком зменшувався урожай часнику, хоча кожного разу садила на новому місці і підживлювала, і ціпки видаляла, а часнику нема. Поки в книжці Б.А.Бублика «Ваш город…» не прочитала, що часник, на відміну від цибулі, має властивість до зменшення розміру головок — якщо посадив дріб’язок, то і викопаєш теж саме. Постало питання, де взяти садивний матеріал. Купувати не хотіла, бо за смаком та іншими показниками свій часник мене повністю влаштовував. І тут — ще одна підказка з книги Павла Трануа «Треугольные чудо-грядки». Автор розповідає, як він відкрив для себе спосіб розмноження часнику — не через посів малесеньких бульбочок, а зі звичайнісінького часнику, треба просто забути його викопати. А було так: із ділянки площею приблизно 1 м2 забули викопати часник, а коли згадали, було вже пізно, і часник пішов у зиму. Навесні на грядці з’явилися численні зелені паростки, у головках проросли всі зубки. Пересаджувати було не бажано, бо ушкоджені корені стримують розвиток рослини. Усе залишилося так, як і було, тільки проводилося підживлювання і прополювання бур’янів. Від нестачі світла рослини не страждали, а восени на цій ділянці виросло зовсім не те, чого очікували. Сподівалися, що буде багато дрібних цибулин, а виявилося, що кожен зубок перетворився на однозубку і не просту, а відмінної якості, просто першокласний садивний матеріал. Спитаєте, а яка різниця? Різниця є і досить суттєва. При садінні малесенькими бульбочками дуже важко виростити великі однозубки, які будуть запорукою щедрого врожаю, а тут практично без зусиль — і такий результат. На власному городі я випробувала цей метод, і він спрацював.
Тож експериментуйте на городі, робіть висновки — і не треба буде витрачати час і гроші на пошук насіння, бо ваше власне буде найкраще і найурожайніше.

Оксана БУЛКІНА, координатор Чернігівського Клубу органічного землеробства.

На сторінках Чернігівської обласної газети "Біла хата" щотижня друкуються цікаві добірки корисних матеріалів. Передплатіть газету -- матимете доброго порадника! Передплатний індекс: 41338. Якщо передплатите газету, то отримуватимете її з березня.