Як мене дістали дискриміновані феміністки, лесбійки і прочая...
Як же ж дістали ображені і дискриміновані. Лазять всюди з очікуванням, коли ж їх, нещасних, нарешті, дискримінують, і вони зможуть заявити про свою дискримінованість!
Прийшла колись одна на співбесіду. З порога ввімкнула люту феміністку. Несло її так, ніби виступ на мітингу репетирувала. Вимагала для себе можливостей розповідати учням про боротьбу жінок за своі права, дискримінацію, сексизм і нерівність (у нас мулярів-штукатурів і сантехніків бракує - вперед, виборювати рівність). Ледве стримав. Стрекотала, ніби завчила напамʼять готові штампи. Її ні разу не хвилювало, що мене, взагалі-то, цікавив вчитель української літератури, а не дурепа з повною макітрою соломи і інфантильних думок про сантехнікицю, мулярку, штукатурку, лісничку, котрі всі разом виборюють у мене якісь там права. Пішла, викрикуючи по дорозі лозунги…
Ще була «юна леді» з купою металевих конструкцій на обличчі. Навідріз відмовилася відкручувати гайки в роті, щоби познімати декоративні болти зі щік, бо це «її образ». Угу. На МРТ розкажеш. Якого Ганса Християна Андерсена я маю впускати до дітей закомплексовану дівицю з залізними цвяхами і гаками там, де в людей обличчя - неясно. Пішла з «ознаками дискримінаціі і подзвонюванням металу»…
Інша приходила з неймовірними кольорами волосся. На моє запитання, які наркотики приймає, здивувалася, звідки я знаю, і, що приймає «у вільний від роботи час», бо «це її справа, як відпочивати». Угу. Справа таки їі, але діти - мої, і я не збираюсь, аби вони споживали елементи залишковоі ейфорії, «ломки», чи зміни свідомості…
Тоді прийшла лесбійка. Ця перейшла на дискант відразу, як тільки її гомосексуальність піднялася над іншими інстинктами: «я вважаю своїм обовʼязком розповісти дітям про те, що я лесбійка, про гендери, щоб вони знали, який у них є вибір». Твій обовʼязок - навчати іх англійської, а не розповідати про свою орієнтацію. Я ж не вважаю своім обовʼязком розповідати дітям, що моя орієнтація - жінки з великими цицка…ой, грудьми, звідки, курва, потреба ділитися своіми нестандартними стандартами, коли тебе не питають?! Хто тобі сказав, що це - елементи виховання?
Образилась, пішла собі, дискримінована.
Одна пані, що хотіла бути навчителькою, мала троха татух на видних місцях. Запитав, що це за дата на руці, виявилось, день народження матері. «А тато є?» - «Є!» - «Любиш його?» - «Дуже!» - «якого хріна день народження матері набите? Забуваєш, чи шо? Не можеш кілька цифр запамʼятати? А чому не татове? Бо його цифри простіші?». Вона була відверто тупою. Жодних аргументів, логіки, нічого, просто повно синіх малюнків на тілі, «бо хочу», і вигляд ображеноі та дискримінованоі…
Якось приходила мама, з песиком під пашкою. Велетенські нігті і маленький мальтіпу, уті-муті-путі. На зустріч. До директора школи. Я такий…в шкіряному кріслі. В костюмі «трійка». Біла сорочка, краватка, лаковані мешти, годинник…і песик під пашкою за столом…сіла, чекає, поки почну її дивувати. Дивувати не хотілося, тому обговорення швидко перейшло у фазу «може, вам школу показати. Але пса доведеться залишити, тут не цирк, а уроки». Пані обурливо звернулася до Яреми «потримайте його». Тут уже взлився заступник директора: «Я? Потримати?».. далі ви знаєте, пані більше не приходила, дискримінували!
Нарешті, вчора завітала дівчина в мусульманському одязі і хіджабі. Імʼя і прізвище дуже «мультяшні», підкреслюють, що це колишня Марійка перетворилася на ревну мусульманку. Питаю, хто за національністю? - «українка» - «Хм…а я ж тоді хто?». Як тільки сказав, що в хіджабі на уроки не впущу, бо у нас суворі правила щодо релігійної, політичної та іншої атрибутики, зірвалася і побігла, дискримінована, строчити пасквілі, як її дискримінують через релігійні вподобання. Передайте пані, що в Австріі, Франції та у школі Ерудит у Львові не можна під час навчального процесу перебувати в хіджабі.
Слухайте, ображені, ви, реально, заграли.
Пожартуєш про жінку - сексист. Включиш якийсь флірт - харасмент. Скажеш щось про перформенс секс-меншин - гомофоб, назвеш цигана - циганом, теж «фоб». То «циганський барон», «циганка Аза», Джипсі Квін Кріса Нормана і інші пісні про циганів - заборонені, не толерантні, чи…якого хріна?
Колись в бабиному селі жив жид, він мав якусь корчму, баба інакше не могла сказати, вона не відала про існування «толерантного» слова «єврей», але казала, що жид був «файний хлоп». То я антисеміт, бо смію шось таке згадати? Чи баба антисеміт?
Я вчив з музлітератури негритянські плачі, спірічуелси та іншу негритянську музику…то як менІ тепер «толерантно» про це написати, щоби не виглядати расистом у вашому тендітному ранимому сприйнятті? Вже расист, чи ще ні?
Скажеш, що не подобаються металеві конструкції на обличчі, татухи в усіх місцях, воно тебе, сука, буде ганяти за «бодішеймінг».
Якесь чудо влаштувалось до моіх знайомих на роботу, а через три дні прийшло звільнятися, бо вони «не пет френдлі». Ті аж отетеріли. В кожного всякої тварі по парі вдома. Але не було мисочки для тваринок на фірмі. Спитали в дівиці, яку тварину та збирається прителембати на роботу, виявилось, своєї худобинки дівчинка не має, але дбає, щоби кажда фірма мала миску для корму…якби раптом якесь пет забрело.
Знаєте, чого воно все так смішно? Бо ціла купа толерантних невдах довкола спільним хором підтримують уту всю дурню…написав колись коментар про те, що демонстративне «весілля» лесбійок під Оперним - це провокація і пропаганда (буквально! Ані слова більше), оце почалось. Мало того, що всі ображені і дискриміновані повилазили, то ще й толерантні захисники долучилися масово. «Я мама трьох дітей, але я вважаю»….якого хріна? Нащо воно тобі, дурепа? Іх що, більше нема кому захистити? Думаєш, «мамо трьох дітей», оті, нетрадиційно орієнтовані, масово кинуться захищати твоі сімейні цінності, якщо раптом доведеться?
«Якщо що, то я одружена, у мене чоловік»…то якого хріна? Я хочу подивитися, як той прайд вийде захищати твою сімʼю, ідіотка! Чи ви хочете продемонструвати, які ви «сучасні європейці»? Кому?
А ще класно, колись один ксьондз (греко-католицький, якшо шо) понаписував дурниць всяких… була історія, як в Німеччині чувак прикинувся трансгендером (чи як там його правильно), щоб проникнути в жіночу роздягалку, йому відмовили, і назвали чоловіком-збоченцем. А суд намагався втулити власниці спортклубу, що вона мала назвати вуаяриста «жінкою з пенісом». Ну, то наш ксьондз під текстом наваяв коментар, шо то всьо не так, і не те, і не про це, захищав, що було сил, усю гендерну рать. У мене було питання: на хіба? Більше нема кому захищати? І чи він точно священник?)))
Ви помітили, як вже курять сигарети мало не в кожному фільмі на Нетфлікс?
Ще трошки, і дискримінованих реально почнуть дискримінувати…бо дістали випробовувати терпіння…)))
Насамкінець:
Хочете працювати в мене в школі? Ніяких тату, кольорового волосся, металевих штук на тілі, релігійних ознак, сексуальної приналежності, чи політичних вподобань. Такі правила. Хто встановив? Я! Ферштейн?
Володимир ОГУРА
Прийшла колись одна на співбесіду. З порога ввімкнула люту феміністку. Несло її так, ніби виступ на мітингу репетирувала. Вимагала для себе можливостей розповідати учням про боротьбу жінок за своі права, дискримінацію, сексизм і нерівність (у нас мулярів-штукатурів і сантехніків бракує - вперед, виборювати рівність). Ледве стримав. Стрекотала, ніби завчила напамʼять готові штампи. Її ні разу не хвилювало, що мене, взагалі-то, цікавив вчитель української літератури, а не дурепа з повною макітрою соломи і інфантильних думок про сантехнікицю, мулярку, штукатурку, лісничку, котрі всі разом виборюють у мене якісь там права. Пішла, викрикуючи по дорозі лозунги…
Ще була «юна леді» з купою металевих конструкцій на обличчі. Навідріз відмовилася відкручувати гайки в роті, щоби познімати декоративні болти зі щік, бо це «її образ». Угу. На МРТ розкажеш. Якого Ганса Християна Андерсена я маю впускати до дітей закомплексовану дівицю з залізними цвяхами і гаками там, де в людей обличчя - неясно. Пішла з «ознаками дискримінаціі і подзвонюванням металу»…
Інша приходила з неймовірними кольорами волосся. На моє запитання, які наркотики приймає, здивувалася, звідки я знаю, і, що приймає «у вільний від роботи час», бо «це її справа, як відпочивати». Угу. Справа таки їі, але діти - мої, і я не збираюсь, аби вони споживали елементи залишковоі ейфорії, «ломки», чи зміни свідомості…
Тоді прийшла лесбійка. Ця перейшла на дискант відразу, як тільки її гомосексуальність піднялася над іншими інстинктами: «я вважаю своїм обовʼязком розповісти дітям про те, що я лесбійка, про гендери, щоб вони знали, який у них є вибір». Твій обовʼязок - навчати іх англійської, а не розповідати про свою орієнтацію. Я ж не вважаю своім обовʼязком розповідати дітям, що моя орієнтація - жінки з великими цицка…ой, грудьми, звідки, курва, потреба ділитися своіми нестандартними стандартами, коли тебе не питають?! Хто тобі сказав, що це - елементи виховання?
Образилась, пішла собі, дискримінована.
Одна пані, що хотіла бути навчителькою, мала троха татух на видних місцях. Запитав, що це за дата на руці, виявилось, день народження матері. «А тато є?» - «Є!» - «Любиш його?» - «Дуже!» - «якого хріна день народження матері набите? Забуваєш, чи шо? Не можеш кілька цифр запамʼятати? А чому не татове? Бо його цифри простіші?». Вона була відверто тупою. Жодних аргументів, логіки, нічого, просто повно синіх малюнків на тілі, «бо хочу», і вигляд ображеноі та дискримінованоі…
Якось приходила мама, з песиком під пашкою. Велетенські нігті і маленький мальтіпу, уті-муті-путі. На зустріч. До директора школи. Я такий…в шкіряному кріслі. В костюмі «трійка». Біла сорочка, краватка, лаковані мешти, годинник…і песик під пашкою за столом…сіла, чекає, поки почну її дивувати. Дивувати не хотілося, тому обговорення швидко перейшло у фазу «може, вам школу показати. Але пса доведеться залишити, тут не цирк, а уроки». Пані обурливо звернулася до Яреми «потримайте його». Тут уже взлився заступник директора: «Я? Потримати?».. далі ви знаєте, пані більше не приходила, дискримінували!
Нарешті, вчора завітала дівчина в мусульманському одязі і хіджабі. Імʼя і прізвище дуже «мультяшні», підкреслюють, що це колишня Марійка перетворилася на ревну мусульманку. Питаю, хто за національністю? - «українка» - «Хм…а я ж тоді хто?». Як тільки сказав, що в хіджабі на уроки не впущу, бо у нас суворі правила щодо релігійної, політичної та іншої атрибутики, зірвалася і побігла, дискримінована, строчити пасквілі, як її дискримінують через релігійні вподобання. Передайте пані, що в Австріі, Франції та у школі Ерудит у Львові не можна під час навчального процесу перебувати в хіджабі.
Слухайте, ображені, ви, реально, заграли.
Пожартуєш про жінку - сексист. Включиш якийсь флірт - харасмент. Скажеш щось про перформенс секс-меншин - гомофоб, назвеш цигана - циганом, теж «фоб». То «циганський барон», «циганка Аза», Джипсі Квін Кріса Нормана і інші пісні про циганів - заборонені, не толерантні, чи…якого хріна?
Колись в бабиному селі жив жид, він мав якусь корчму, баба інакше не могла сказати, вона не відала про існування «толерантного» слова «єврей», але казала, що жид був «файний хлоп». То я антисеміт, бо смію шось таке згадати? Чи баба антисеміт?
Я вчив з музлітератури негритянські плачі, спірічуелси та іншу негритянську музику…то як менІ тепер «толерантно» про це написати, щоби не виглядати расистом у вашому тендітному ранимому сприйнятті? Вже расист, чи ще ні?
Скажеш, що не подобаються металеві конструкції на обличчі, татухи в усіх місцях, воно тебе, сука, буде ганяти за «бодішеймінг».
Якесь чудо влаштувалось до моіх знайомих на роботу, а через три дні прийшло звільнятися, бо вони «не пет френдлі». Ті аж отетеріли. В кожного всякої тварі по парі вдома. Але не було мисочки для тваринок на фірмі. Спитали в дівиці, яку тварину та збирається прителембати на роботу, виявилось, своєї худобинки дівчинка не має, але дбає, щоби кажда фірма мала миску для корму…якби раптом якесь пет забрело.
Знаєте, чого воно все так смішно? Бо ціла купа толерантних невдах довкола спільним хором підтримують уту всю дурню…написав колись коментар про те, що демонстративне «весілля» лесбійок під Оперним - це провокація і пропаганда (буквально! Ані слова більше), оце почалось. Мало того, що всі ображені і дискриміновані повилазили, то ще й толерантні захисники долучилися масово. «Я мама трьох дітей, але я вважаю»….якого хріна? Нащо воно тобі, дурепа? Іх що, більше нема кому захистити? Думаєш, «мамо трьох дітей», оті, нетрадиційно орієнтовані, масово кинуться захищати твоі сімейні цінності, якщо раптом доведеться?
«Якщо що, то я одружена, у мене чоловік»…то якого хріна? Я хочу подивитися, як той прайд вийде захищати твою сімʼю, ідіотка! Чи ви хочете продемонструвати, які ви «сучасні європейці»? Кому?
А ще класно, колись один ксьондз (греко-католицький, якшо шо) понаписував дурниць всяких… була історія, як в Німеччині чувак прикинувся трансгендером (чи як там його правильно), щоб проникнути в жіночу роздягалку, йому відмовили, і назвали чоловіком-збоченцем. А суд намагався втулити власниці спортклубу, що вона мала назвати вуаяриста «жінкою з пенісом». Ну, то наш ксьондз під текстом наваяв коментар, шо то всьо не так, і не те, і не про це, захищав, що було сил, усю гендерну рать. У мене було питання: на хіба? Більше нема кому захищати? І чи він точно священник?)))
Ви помітили, як вже курять сигарети мало не в кожному фільмі на Нетфлікс?
Ще трошки, і дискримінованих реально почнуть дискримінувати…бо дістали випробовувати терпіння…)))
Насамкінець:
Хочете працювати в мене в школі? Ніяких тату, кольорового волосся, металевих штук на тілі, релігійних ознак, сексуальної приналежності, чи політичних вподобань. Такі правила. Хто встановив? Я! Ферштейн?
Володимир ОГУРА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |