Як я ходила в ресторан

Тільки не подумайте що вирішила об'їстися вишуканими делікатесами, бо домашній борщ набрид😁 Чи захотіла весело розтринькати все із гаманця🤭 Чи забажала наробити селфі із красиво оздобленими стравами😃
От і ні.

Все вийшло ще чудніше: на презентації в бібліотеці ім. М.М. Коцюбинського збірника затишних осінніх оповідань "Брунатні історії" пригостила гостей гарбузовим пирогом, який ми по-домашньому звемо "Золотинка". І, попри всі мої побоювання щодо начинки, звичної на півдні Чернігівщини і зовсім не популярної в поліській зоні нашого краю, випічка сподобалася. Настільки, що ресторан "Етно" в рамках ініціативи "Смачна Чернігівщина" вирішив зробити цей пиріг стравою листопада😋Тож шеф Олексій і покликав мене аби спекти "Золотинку" разом.

Ну що ж, взяла я великий гарбуз, сфотографувалася з ним і-і-і... лишила його вдома. Тому що в "Етно" цього добра вистачає🎃

Готувати разом із майстром кулінарної справи було здорово. Тим паче що шеф Олексій з усім справлявся сам, я лише красувалася поруч, підказуючи що за чим додавати до борошна з маслом🙂Ще й лишався час, аби згадати мою світлої пам'яті бабу Марусю. Як вона красиво сіяла борошно над столом. Як давала мені літрову баночку сметани, аби я її побовтала, бігаючи подвір'ям: 15-20 хвилин і було готове свіже масло для тіста. Як замахувалася рогачем на радіо, яке раптово верескнуло, коли треба тиша, бо час садити хліб та пироги в піч. Як хвалила вдалу випічку: "Як пух, як дух, як миле щастя!" Як я ложкою вибирала гарбузову начинку... Багато що згадалося.

Тим часом шеф Олексій відправив "Золотинку" у духовку. І що тут скажеш: пиріг вдався☺️
Лишається додати: хто не прийшов на презентацію книги і не спробував мою випічку, з 1 листопада можете зробити це в ресторані "Етно". Це буде смачно і, водночас, патріотично: відсоток з кожного замовлення колектив ресторану перерахує на допомогу ЗСУ.

Євдокія ТЮТЮННИК