Як давні євреї спростовують Путіна
Нещодавно Путін заявив, що до 16 століття, мовляв, українська і російська мови були тотожні.
Ця невігласька заява не лише абсурдна (бо на відстанях у тисячі кілометрів у Середньовіччі просто не могло не існувати мовних відмінностей), але й легко спростовується нашими літописами.
Якщо в літписах Київ названо "Кыевом", кияни "кыянами", княгиня "княгынею", Либідь "Лыбиддю", а Володимир "Володымером", то про що власне мова?
Але московитам мало доказів - мовляв, літописи сфальшовані (цікаво, ким, якщо з 18 століття літописи були в руках Москви?)
Ну то дамо їм іноземні.
Нижче наведено повідомлення єврейських письменників про слова з мови Києва, Чернігова і околиць ХІ-ХІІІ століть.
Що ж ми бачимо?
Дуже багато.
Наприклад, єврейський мадрівник Соломон Іцхакі (1040-1105), зафіксував такі українські слова, прямо назвавши їх слов'янськими (ханаанськими, як казали євреї):
- "снІг" - через літеру "і".
- "окріп(н)" - вода
Іосиф Бен-Шимон Кара (кінець 11-12 століття) наводить такі українські слова:
"гуня" - одяг, та
фіксує українські закінчення дієслів - "буди", "стати".
Мандрівник Веніамін Бен-Іона із Тудели в Наварі (мандрував територією України в 1160-1173 роках) наводить таке українське слово:
"вивериця" - білка.
Ісаак Бен-Моїсей з Відня (13 століття) наводить такі українські слова:
"пліт" - через українську "І"
"щіть" - щітка
"пазуха"
"скиба" - пряжка
"мотовозь" - мотузка
"зпуна" - перешкода
"помело"
Комментатор Соломона Іцхакі (13 століття) наводить таке українське слово як "вовкулак".
Тож, читайте, росіяни, книгу "Гаркави, Авраам Яковлевич. Об языке евреев, живших в древнее время на Руси и о славянских словах, встречаемых у еврейских писателей : (Из исслед. об истории евреев в России) / [Соч.] А.Я. Гаркави. - Санкт-Петербург : тип. Имп. Акад. наук, 1865. -65 с."
Підкреслю, всі ці явно українські слова чітко ідентифіковані єврейськими письменниками і мандрівниками як слов'янські, з наданням відповідного перекладу.
Тому кожен, хто вважає себе слов'янином, просто зобов'язаний вивчити українську мову
Олександр ПАЛІЙ
Ця невігласька заява не лише абсурдна (бо на відстанях у тисячі кілометрів у Середньовіччі просто не могло не існувати мовних відмінностей), але й легко спростовується нашими літописами.
Якщо в літписах Київ названо "Кыевом", кияни "кыянами", княгиня "княгынею", Либідь "Лыбиддю", а Володимир "Володымером", то про що власне мова?
Але московитам мало доказів - мовляв, літописи сфальшовані (цікаво, ким, якщо з 18 століття літописи були в руках Москви?)
Ну то дамо їм іноземні.
Нижче наведено повідомлення єврейських письменників про слова з мови Києва, Чернігова і околиць ХІ-ХІІІ століть.
Що ж ми бачимо?
Дуже багато.
Наприклад, єврейський мадрівник Соломон Іцхакі (1040-1105), зафіксував такі українські слова, прямо назвавши їх слов'янськими (ханаанськими, як казали євреї):
- "снІг" - через літеру "і".
- "окріп(н)" - вода
Іосиф Бен-Шимон Кара (кінець 11-12 століття) наводить такі українські слова:
"гуня" - одяг, та
фіксує українські закінчення дієслів - "буди", "стати".
Мандрівник Веніамін Бен-Іона із Тудели в Наварі (мандрував територією України в 1160-1173 роках) наводить таке українське слово:
"вивериця" - білка.
Ісаак Бен-Моїсей з Відня (13 століття) наводить такі українські слова:
"пліт" - через українську "І"
"щіть" - щітка
"пазуха"
"скиба" - пряжка
"мотовозь" - мотузка
"зпуна" - перешкода
"помело"
Комментатор Соломона Іцхакі (13 століття) наводить таке українське слово як "вовкулак".
Тож, читайте, росіяни, книгу "Гаркави, Авраам Яковлевич. Об языке евреев, живших в древнее время на Руси и о славянских словах, встречаемых у еврейских писателей : (Из исслед. об истории евреев в России) / [Соч.] А.Я. Гаркави. - Санкт-Петербург : тип. Имп. Акад. наук, 1865. -65 с."
Підкреслю, всі ці явно українські слова чітко ідентифіковані єврейськими письменниками і мандрівниками як слов'янські, з наданням відповідного перекладу.
Тому кожен, хто вважає себе слов'янином, просто зобов'язаний вивчити українську мову
Олександр ПАЛІЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |