Як баба капусту квасила
Історія з життя: Як баба капусту квасила: історія, яка пахне осінню і трохи сварками
Ой, люди добрі, ви б знали, що в нас сьогодні в селі було! Баба Мотря вирішила заквасити капусту. Здавалося б, ну що тут такого? Але ж ні, це ціла операція! Пишу вам, бо сам ледь від сміху не впав під стіл.
Почалося все зранку. Баба прокинулася раніше за пів села, бо ж "кава сама себе не зварить, а капуста сама себе не наквасить". Відкрила вікно, подивилася на світанок і сказала: "Діду, вставай! Сьогодні великий день!" А дід у відповідь щось пробурмотів про те, що великий день - то Пасха, а сьогодні просто середа. Але баба була непохитна.
Спершу почалася підготовка. Баба вбралася в свій "бойовий костюм" — старенький фартух, який пам’ятає ще її молодість, і хустку, яку вона зав’язала так щільно, що виглядала як справжній командир капустяної операції. Дід тим часом сидів на лавці біля хати і розмірковував про життя. Ну, як розмірковував — казав бабі, що все це дурниці й купити готову капусту було б простіше. Але хто ж його слухає?
Коли баба винесла з комори величезний качан капусти, дід аж підскочив: "Оце капуста! Це ж не качан, це ціла балістична бомба!" Баба тільки махнула рукою: "Не мели дурниць, бери ніж і допомагай!" Дід спробував відмовитися, мовляв, його ніж затупився ще минулого року, але баба швидко знайшла йому новий.
І тут почалося найцікавіше. Баба почала шаткувати капусту так швидко, що здавалось, ніби вона тренувалася цьому все життя. Дід стояв поруч і критикував: "Ти її так нарізала, що вона вся буде як каша! Хто так робить?" Баба не витримала і відповіла: "А ти коли останній раз щось робив на кухні? Хіба що чай заварив!" Дід образився і пішов до сусіда скаржитися на "несправедливість у сімейному житті", прихопивши графін з серванту.
Тим часом баба продовжувала свою місію. Вона додала моркву, сіль і трохи цукру, а потім почала м’яти капусту руками. Сказати, що це виглядало епічно — нічого не сказати. Баба працювала так завзято, що навіть кіт Мурчик сидів поруч і уважно спостерігав за процесом.
Коли дід повернувся від сусіда (зрозуміло, після чарки), баба вже закінчувала. Він подивився на весь цей процес і сказав: "Ну добре, може твоя капуста й буде нічого." А баба йому у відповідь: "Звісно буде! Бо я роблю це з любов’ю, а ти тільки критикуєш!"
Наостанок баба дала всім нам філософську пораду: "Життя — як квашена капуста. Спочатку треба добре попрацювати, трохи посолити і потерпіти. А потім воно дозріє і стане смачним!"
Отак ми сьогодні сміялися з баби й діда. А тепер чекаємо на результат їхньої спільної роботи. Бо ж хто знає — може ця капуста стане найкращою в нашому селі!
Анатолій ЯРОВЕД
Ой, люди добрі, ви б знали, що в нас сьогодні в селі було! Баба Мотря вирішила заквасити капусту. Здавалося б, ну що тут такого? Але ж ні, це ціла операція! Пишу вам, бо сам ледь від сміху не впав під стіл.
Почалося все зранку. Баба прокинулася раніше за пів села, бо ж "кава сама себе не зварить, а капуста сама себе не наквасить". Відкрила вікно, подивилася на світанок і сказала: "Діду, вставай! Сьогодні великий день!" А дід у відповідь щось пробурмотів про те, що великий день - то Пасха, а сьогодні просто середа. Але баба була непохитна.
Спершу почалася підготовка. Баба вбралася в свій "бойовий костюм" — старенький фартух, який пам’ятає ще її молодість, і хустку, яку вона зав’язала так щільно, що виглядала як справжній командир капустяної операції. Дід тим часом сидів на лавці біля хати і розмірковував про життя. Ну, як розмірковував — казав бабі, що все це дурниці й купити готову капусту було б простіше. Але хто ж його слухає?
Коли баба винесла з комори величезний качан капусти, дід аж підскочив: "Оце капуста! Це ж не качан, це ціла балістична бомба!" Баба тільки махнула рукою: "Не мели дурниць, бери ніж і допомагай!" Дід спробував відмовитися, мовляв, його ніж затупився ще минулого року, але баба швидко знайшла йому новий.
І тут почалося найцікавіше. Баба почала шаткувати капусту так швидко, що здавалось, ніби вона тренувалася цьому все життя. Дід стояв поруч і критикував: "Ти її так нарізала, що вона вся буде як каша! Хто так робить?" Баба не витримала і відповіла: "А ти коли останній раз щось робив на кухні? Хіба що чай заварив!" Дід образився і пішов до сусіда скаржитися на "несправедливість у сімейному житті", прихопивши графін з серванту.
Тим часом баба продовжувала свою місію. Вона додала моркву, сіль і трохи цукру, а потім почала м’яти капусту руками. Сказати, що це виглядало епічно — нічого не сказати. Баба працювала так завзято, що навіть кіт Мурчик сидів поруч і уважно спостерігав за процесом.
Коли дід повернувся від сусіда (зрозуміло, після чарки), баба вже закінчувала. Він подивився на весь цей процес і сказав: "Ну добре, може твоя капуста й буде нічого." А баба йому у відповідь: "Звісно буде! Бо я роблю це з любов’ю, а ти тільки критикуєш!"
Наостанок баба дала всім нам філософську пораду: "Життя — як квашена капуста. Спочатку треба добре попрацювати, трохи посолити і потерпіти. А потім воно дозріє і стане смачним!"
Отак ми сьогодні сміялися з баби й діда. А тепер чекаємо на результат їхньої спільної роботи. Бо ж хто знає — може ця капуста стане найкращою в нашому селі!
Анатолій ЯРОВЕД
| Читайте також |
| Коментарі (0) |