Я вдячна грантоїдам...
Щось на тему USAID так багато криків на ФБ. Новий виток критики їхніх проєктів як неважливих, поверхових, новий виток обливання брудом тих активістів, які регулярно виграють у цього фонду гранти і "списують їх на нікому не потрібні круглі столи" (хвиля спричинена рішенням Дональда Трампа призупинити на 90 днів фінансування різних проєктів у різних країнах)...
Ви знаєте, я - саме той чудік, який примудрився чверть століття пропрацювати у громадському секторі України без грантів. Без оцього всього пафосу, шикарно накритих столів на прес-конференціях, без рісьорчів, підготовлених 10-ма аналітиками і оформлених суперкрасиво у шедеври поліграфічного мистецтва. Я і мої активісти різних поколінь примудрилися зробити сотні дуже приземлених, дуже конкретних, дуже затребуваних в Україні, дуже польових, дуже наближених до людей проєктів за гроші різних людей.
Так от. Найбільшу частку пожертв всі ці 25 років робили не тільки українські підприємці і не тільки топ-менеджери міжнародних компаній. Кошти донатили ті, кого Ви називаєте професійними грантоїдами. Вони за 25 років не відмовили жодного разу у наданні приміщень і безкоштовного транспорту (у них точно більш розвинута інфракструктура, ніж у моєї ГО), вони не відмовили у консультаціях своїх бухгалтерів, бо я тисячам своїх жертводавців звітуюся публічно за великі цифри і іноді потрібен погляд зовні фахівця. Вони кликали мене на свої Форуми і створювали всі умови для того, щоб журналісти бачили не лише представників ООНівських структур, ОБСЄ, а й мене. Вони придумували окремі цікаві заходи в Києві, щоб розкрутити мою ініціативу з мамами і дружинами загиблих вояків, вони купували книги для Бессарабії, бачачи, яким важким є шлях від дунайки та вина до забезпечення бібліотек, шкіл і музеїв, вони купували тури Київщиною/Чернігівщиною, і сьогодні регулярно на зв'язку і сказати, що я їм вдячна - не сказати нічого.
P.S. Добробут людини і будь-якої інституції залежить від добробуту тих і того, що навколо. Ваші прибутки й статки переважно є такими, якими вони є у Ваших друзів. Дякую всім тим громадським активістам, які мотивують розвиватися, мислити системно і завжди мислити переспективно, а не ретроспективно.
Оксана ЛЕВКОВА
Ви знаєте, я - саме той чудік, який примудрився чверть століття пропрацювати у громадському секторі України без грантів. Без оцього всього пафосу, шикарно накритих столів на прес-конференціях, без рісьорчів, підготовлених 10-ма аналітиками і оформлених суперкрасиво у шедеври поліграфічного мистецтва. Я і мої активісти різних поколінь примудрилися зробити сотні дуже приземлених, дуже конкретних, дуже затребуваних в Україні, дуже польових, дуже наближених до людей проєктів за гроші різних людей.
Так от. Найбільшу частку пожертв всі ці 25 років робили не тільки українські підприємці і не тільки топ-менеджери міжнародних компаній. Кошти донатили ті, кого Ви називаєте професійними грантоїдами. Вони за 25 років не відмовили жодного разу у наданні приміщень і безкоштовного транспорту (у них точно більш розвинута інфракструктура, ніж у моєї ГО), вони не відмовили у консультаціях своїх бухгалтерів, бо я тисячам своїх жертводавців звітуюся публічно за великі цифри і іноді потрібен погляд зовні фахівця. Вони кликали мене на свої Форуми і створювали всі умови для того, щоб журналісти бачили не лише представників ООНівських структур, ОБСЄ, а й мене. Вони придумували окремі цікаві заходи в Києві, щоб розкрутити мою ініціативу з мамами і дружинами загиблих вояків, вони купували книги для Бессарабії, бачачи, яким важким є шлях від дунайки та вина до забезпечення бібліотек, шкіл і музеїв, вони купували тури Київщиною/Чернігівщиною, і сьогодні регулярно на зв'язку і сказати, що я їм вдячна - не сказати нічого.
P.S. Добробут людини і будь-якої інституції залежить від добробуту тих і того, що навколо. Ваші прибутки й статки переважно є такими, якими вони є у Ваших друзів. Дякую всім тим громадським активістам, які мотивують розвиватися, мислити системно і завжди мислити переспективно, а не ретроспективно.
Оксана ЛЕВКОВА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |