Я грудка цієї землі

Наша земля солодка.

Коли дивлюсь на неї, я відчуваю смак шоколадного масла на язиці. І коли сильніше пригріває сонце, земля, здається, починає потроху танути, як чорне морозиво.

Наша земля вічно вагітна. Скільки разів оці чорні грудки ненадовго ставали живими - рослинами, тваринами, людьми?

Я - одна з грудок з цієї солодкої землі, що тимчасово бачить, чує і любить.
Комахи над ріллею метушаться. Ловити собі в крила кожен промінь, як милостиню згори.

***
А ще мене довго лякатиме цей чорний її колір. Варто кільком краплям дощу впасти, і навіть повнопривідні машини ризикують загрузнути, зупинитися і тоді ти - легка жертва для фпв чи артилерії. Рух - життя, зупинка - смерть.

***
Павутиння, котрим зараз уповита рілля, грає відблисками на вітрі - як довгі коси.

Ігор ЛУЦЕНКО