Я голосував за Патріарха Філарета!
22 жовтня - 28-а річниця інтронізації, тобто возведення на престол, Патріарха Київського і всієї Руси - України Філарета Денисенка, який наразі для ПЦУ є почесним патріархом.
Йому 94 роки і вже голос слабий (дивився трансляцію з Володимирського собору), і те, що він не сприйняв голосу всієї Церкви та лишився в самотині - окрема тема. Але те, що він, вихованець радянської системи, виростив Київський патріархат - правдиву Українську Помісну Церкву, є беззаперечним фактом. Москва прокляла його, але він переміг її.
Пригадую, як щороку приїздив на свято Катерини в Чернігів, до оточеного московськими наймитами храму, і твердо йшов через насмішки і образи московських людей.
Пригадую й собор, на якому таємним (!) голосуванням обирали його Патріархом - головою лічильної комісії був архієрей, який зараз доживає віку в монастирі МП і, якби була там якась похибка - московити б уже розтрубили б на весь світ. Отже, обрали його чесно.
Пригадую й те, як ми їздили до нього зі скаргами на негодящого архієрея і він, коли вже й синод не совладав, розвів руками в розмові зі мною: "Ну, нічого - Господь управить!". Так і сталося: того архієрея забрали з Чернігова і не лишив він по собі доброго сліду, а церква лишилася. Я ж після того тільки сміявся з розмов про диктаторство Філарета...
Про нього можна говорити багато - насичене 94-річне життя в умовах Сталіна, РПЦ, КГБ до того дає багато матеріалу. А раз його земляк, журналіст Юрій Дорошенко висловив йому співчуття, що доводиться жити в такі нестабільні часи. Та Патріарх відповів: "Навпаки - це ж прекрасно: бачити розвал російської імперії!".
Василь ЧЕПУРНИЙ
Йому 94 роки і вже голос слабий (дивився трансляцію з Володимирського собору), і те, що він не сприйняв голосу всієї Церкви та лишився в самотині - окрема тема. Але те, що він, вихованець радянської системи, виростив Київський патріархат - правдиву Українську Помісну Церкву, є беззаперечним фактом. Москва прокляла його, але він переміг її.
Пригадую, як щороку приїздив на свято Катерини в Чернігів, до оточеного московськими наймитами храму, і твердо йшов через насмішки і образи московських людей.
Пригадую й собор, на якому таємним (!) голосуванням обирали його Патріархом - головою лічильної комісії був архієрей, який зараз доживає віку в монастирі МП і, якби була там якась похибка - московити б уже розтрубили б на весь світ. Отже, обрали його чесно.
Пригадую й те, як ми їздили до нього зі скаргами на негодящого архієрея і він, коли вже й синод не совладав, розвів руками в розмові зі мною: "Ну, нічого - Господь управить!". Так і сталося: того архієрея забрали з Чернігова і не лишив він по собі доброго сліду, а церква лишилася. Я ж після того тільки сміявся з розмов про диктаторство Філарета...
Про нього можна говорити багато - насичене 94-річне життя в умовах Сталіна, РПЦ, КГБ до того дає багато матеріалу. А раз його земляк, журналіст Юрій Дорошенко висловив йому співчуття, що доводиться жити в такі нестабільні часи. Та Патріарх відповів: "Навпаки - це ж прекрасно: бачити розвал російської імперії!".
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |