Із записок провінційного читача: Звіад Ґамсахурдіа
Зрозуміти – чому при шаленій підтримці грузинами українців так проросійськи поступає грузинська влада можна з книги «Звіад Ґамсахурдіа. За незалежну Грузію (автобіографія)», видану в Києві 2020 року видавництвом «Zалізний тато».
9 березня 1956 року у Тбілісі радянські війська розстріляли на вулицях майже 500 грузинських юнаків. Для маленької нації це величезна втрата. Сталін також, попри своє грузинське походження, не щадив одноплемінників – і на війну було мобілізовано всіх придатних чоловіків (повернулися менше половини), і репресії були такими ж, як і скрізь в СРСР. Корупція, про яку знали у всьому СРСРі, розквітла особливо при першому секретарю ЦК Грузії Мжаванадзе, а Шеварднадзе її активно продовжив. До речі, Шеварднадзе тут – «білий лис», як його грузини називають… Русифікація там була також тяжкою.
…1957 року Звіада разом з іншими націоналістами судив Верховний суд Грузії, але строки дали сміховинно малі – від 3 до 5 років. Умовно. Про таку вільготність не могли мріяти українські засуджені антирадянщики… Автор не пояснює нічого, хіба що натякає на дружні стосунки його батька – видатного письменника з грузинськими урядовцями.
У біографії Звіада Ґамсахуріда багато дивного – скажімо, заслали його в якесь чабанське селище, де й дружина з ним жила до холодів. Уявити таке щодо українських в’язнів Левка Лук’яненка чи В’ячеслава Чорновола – неможливо. Отже, в Грузії радянська влада все ж була менш комуністичною? Чи Звіад з нею співпрацював? Адже його прийняли і в Спілку письменників, і дозволили захистити кандидатську, і дали викладати американську (!) літературу у вузі… Він видавав підпільні журнали «Золоте руно» та розмножував «Архипелаг ГУЛАГ» Солженіцина і відвозив тираж у Москву. КГБ про це знало.
Його заарештували лише 1977 року. Але Президія Верховної Ради Грузії …скоротила термін за те, що покаявся. І вже у червні 1979 року … достроково звільнили. Важко не повірити, що за співпрацю з КГБ… Принаймні, причин дострокового звільнення автор не пояснює.
Зрештою, з цієї книги ми дізнаємося про співробітника КГБ – патріарха Грузинської церкви Ілію II і не дивуємося чому ця церква досі не визнала автокефалію церкви української. А Шеварднадзе був останнім у політбюро ЦК КПРС, хто погодився на звільнення нашого Левка Лук’яненка уже в час перебудови. Це вже не з книжки, а із мого спілкування з Левком Лук’яненком…
Звіад Ґамсахурдіа загинув внаслідок влаштованого Москвою перевороту. А книга окружним шляхом – через Литву і Швецію – вийшла спершу в Грузії, а тоді в Україні. І хоч вона доволі неакуратно видана (скажімо, у тексті йдеться про додатки, а в книзі їх нема. Та й коментарі треба було б дати українському читачеві), але дає по-новому глянути на багатостраждальну грузинську історію.
Василь ЧЕПУРНИЙ
9 березня 1956 року у Тбілісі радянські війська розстріляли на вулицях майже 500 грузинських юнаків. Для маленької нації це величезна втрата. Сталін також, попри своє грузинське походження, не щадив одноплемінників – і на війну було мобілізовано всіх придатних чоловіків (повернулися менше половини), і репресії були такими ж, як і скрізь в СРСР. Корупція, про яку знали у всьому СРСРі, розквітла особливо при першому секретарю ЦК Грузії Мжаванадзе, а Шеварднадзе її активно продовжив. До речі, Шеварднадзе тут – «білий лис», як його грузини називають… Русифікація там була також тяжкою.
…1957 року Звіада разом з іншими націоналістами судив Верховний суд Грузії, але строки дали сміховинно малі – від 3 до 5 років. Умовно. Про таку вільготність не могли мріяти українські засуджені антирадянщики… Автор не пояснює нічого, хіба що натякає на дружні стосунки його батька – видатного письменника з грузинськими урядовцями.
У біографії Звіада Ґамсахуріда багато дивного – скажімо, заслали його в якесь чабанське селище, де й дружина з ним жила до холодів. Уявити таке щодо українських в’язнів Левка Лук’яненка чи В’ячеслава Чорновола – неможливо. Отже, в Грузії радянська влада все ж була менш комуністичною? Чи Звіад з нею співпрацював? Адже його прийняли і в Спілку письменників, і дозволили захистити кандидатську, і дали викладати американську (!) літературу у вузі… Він видавав підпільні журнали «Золоте руно» та розмножував «Архипелаг ГУЛАГ» Солженіцина і відвозив тираж у Москву. КГБ про це знало.
Його заарештували лише 1977 року. Але Президія Верховної Ради Грузії …скоротила термін за те, що покаявся. І вже у червні 1979 року … достроково звільнили. Важко не повірити, що за співпрацю з КГБ… Принаймні, причин дострокового звільнення автор не пояснює.
Зрештою, з цієї книги ми дізнаємося про співробітника КГБ – патріарха Грузинської церкви Ілію II і не дивуємося чому ця церква досі не визнала автокефалію церкви української. А Шеварднадзе був останнім у політбюро ЦК КПРС, хто погодився на звільнення нашого Левка Лук’яненка уже в час перебудови. Це вже не з книжки, а із мого спілкування з Левком Лук’яненком…
Звіад Ґамсахурдіа загинув внаслідок влаштованого Москвою перевороту. А книга окружним шляхом – через Литву і Швецію – вийшла спершу в Грузії, а тоді в Україні. І хоч вона доволі неакуратно видана (скажімо, у тексті йдеться про додатки, а в книзі їх нема. Та й коментарі треба було б дати українському читачеві), але дає по-новому глянути на багатостраждальну грузинську історію.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |