Іван і Марта
Учора ще один знімальний день (а точніше вечір) документального фільму Сергія Буковського "Іван та Марта" - про подружжя Івана та Марту Дзюбів. Зйомка у вечірній час, за всіма законами великого кіно. Це вам не на телефон знімати - кількість освітлювальної техніки вразила навіть мене... Зате в кадрі усе дивовижно красиво, виразно (головний оператор Роман Єленський) - передусім Марта Володимирівна Дзюба і її ліро-епічна оповідь про їхнє, з Іваном Михайловичем життя-буття. Зіткане, як і от сі кінокадри зі світла і тіней.
Колись, далекого 1962 року, до Львова навідалось двійко молодих блискучих поетів (Іван Драч і Микола Вінграновський) і так само молодий і так само блискучий літературний критик Іван Дзюба. Виступали, беручи в полон симпатій і навіть обожнювання львівську молодь (хоча й не тільки її). А потім їх запросили на вечірку з нагоди ювілею письменниці Ірини Вільде. Прийшла туди і студентка фізичного ф-ту Львівського ун-ту Марта... "Вінграновський - ні, не мій тип, блондин Драч так само...- розповідає пані Марта, сяючи чистим зором,- а от критик із Києва, високий і чорнявенький - це може бути. Ми танцювали удвох увесь вечір... Іван так притискався близько, що моя мама почала спостерігати за нами уважніше... Вона вважала мене дещо легковажною".
Домовились зустрітися наступного вечора. Одначе Іван Дзюба не став чекати того вечора - навідався до Марти уже вдень. Понад те: запропонував руку і серце. Не юнак уже, 31 рік і отака романічна швидкість. Звісно, що матінка Марти відповіла: за рік приходьте. Думаючи, що роман сей зійде легким вітерцем кудись на життєві обочення вже за кілька тижнів. Еге ж, у 1963-му вони одружаться і живуть, дякувати Богу, досі...
Хоча скільки драм довелось пережити і скільки випробувань. Марта виходила заміж за чоловіка, хворого на туберкульоз. А далі перебування Дзюби під невсипущим наглядом політичної поліції, вона ж КГБ, арешт, кагебістська в'язниця, суд, звільнення, "трудове перевиховання" на заводі О.Антонова...
Коментар Марти Володимирівни був мені надзвичайно цікавий. Той випадок, коли муж і жона - одна сатана. Вони доповнюють одне одного. З окремих деталей і нюансів життя складається, часом зовсім дрібних, але вони і є тим клеєм, який не дає родинному союзу бухнутись в небуття...
Думаю, це буде фільм-відкриття для багатьох. Ціла тобі епоха - ніби ж ближня і вже далека. Чомусь знають її, вивчають її так мало. Однак це не про Сергія Буковського і його команду (попередній фільм "В.Сильвестров", про геніального композитора, робили ті ж Вікторія Бондар, Роман Єленський, звукорежисер Ігор Барба...).
... 31 рік чекав-виглядав-вишукував Іван свою Марту. І знайшов. До речі, пані Марта і сьогодні, в поважнішому віці, красива й чарівна.
Сергій ТРИМБАЧ
Колись, далекого 1962 року, до Львова навідалось двійко молодих блискучих поетів (Іван Драч і Микола Вінграновський) і так само молодий і так само блискучий літературний критик Іван Дзюба. Виступали, беручи в полон симпатій і навіть обожнювання львівську молодь (хоча й не тільки її). А потім їх запросили на вечірку з нагоди ювілею письменниці Ірини Вільде. Прийшла туди і студентка фізичного ф-ту Львівського ун-ту Марта... "Вінграновський - ні, не мій тип, блондин Драч так само...- розповідає пані Марта, сяючи чистим зором,- а от критик із Києва, високий і чорнявенький - це може бути. Ми танцювали удвох увесь вечір... Іван так притискався близько, що моя мама почала спостерігати за нами уважніше... Вона вважала мене дещо легковажною".
Домовились зустрітися наступного вечора. Одначе Іван Дзюба не став чекати того вечора - навідався до Марти уже вдень. Понад те: запропонував руку і серце. Не юнак уже, 31 рік і отака романічна швидкість. Звісно, що матінка Марти відповіла: за рік приходьте. Думаючи, що роман сей зійде легким вітерцем кудись на життєві обочення вже за кілька тижнів. Еге ж, у 1963-му вони одружаться і живуть, дякувати Богу, досі...
Хоча скільки драм довелось пережити і скільки випробувань. Марта виходила заміж за чоловіка, хворого на туберкульоз. А далі перебування Дзюби під невсипущим наглядом політичної поліції, вона ж КГБ, арешт, кагебістська в'язниця, суд, звільнення, "трудове перевиховання" на заводі О.Антонова...
Коментар Марти Володимирівни був мені надзвичайно цікавий. Той випадок, коли муж і жона - одна сатана. Вони доповнюють одне одного. З окремих деталей і нюансів життя складається, часом зовсім дрібних, але вони і є тим клеєм, який не дає родинному союзу бухнутись в небуття...
Думаю, це буде фільм-відкриття для багатьох. Ціла тобі епоха - ніби ж ближня і вже далека. Чомусь знають її, вивчають її так мало. Однак це не про Сергія Буковського і його команду (попередній фільм "В.Сильвестров", про геніального композитора, робили ті ж Вікторія Бондар, Роман Єленський, звукорежисер Ігор Барба...).
... 31 рік чекав-виглядав-вишукував Іван свою Марту. І знайшов. До речі, пані Марта і сьогодні, в поважнішому віці, красива й чарівна.
Сергій ТРИМБАЧ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |