На смерть Євгєнія Євтушенка

Пишуть, що в Америці помер російський поет Євгєній Євтушенко.

Це той, якого, примружившись хитро, питав Максим Рильський: "Так ви Євтушенко чи Явтушенко?". Той, що значно вплинув на українських літераторів - наприклад, писав записку Щербицькому на захист Івана Дзюби, допомагав Івану Драчу.
Але, читаючи його книгу спогадів "Шестидесантник", я вловив головну його суть - він опозиціонер в межах радянської системи. Він не міг існувати без КПСС, КГБ, Союза пісатєлєй, які його начебто гнобили та тільки в сув'язі з ними він лишався відомим. На відміну від українських дисидентів Стуса, Руденка, Мороза, Григоренка тощо російських євтушенок не садили, бо вони були дисидентами з дулею у кишені... (А Євтушенко - ще й з телефоном глави КГБ Андропова у кишені).

Помер у США, куди виїхав ще 1991 року. Такий патріот Росії, однако!

Василь ЧЕПУРНИЙ

Українські літератори й журналісти по-різному відгукнулися на його смерть.

По-своєму, усі мають рацію: Євтушенко справді був непересічним талантом, хоч і не генієм ("Ты - Евгений, я - Евгений..."), хоч і не був дисидентом (хоч дозволяв собі "діссідєнтствовать", водночас заграючи із владою).

Кілька осіб у своїх записах чи коментарях нагадали, що Євтушенко був "шістдесятником". Це - так, але треба пам'ятати: російське "шістдесятництво" - зовсім не те, що ми - українці - вкладаємо у поняття нашого "шістдесятництва".

Насправді ж у Євтушенка було все: і високі прояви великого таланту, і кон'юнктурщина, замішана на низькопробному російському чванстві. Словом, він був справжнім сином і свого народу, і свого часу.
Тут вам і "Бабий яр", і "Хотят ли русские войны", і водночас - примарна манія братерства народів... Дивні прояви одного й того ж таланту, хіба не так?
Щось, ясна річ, залишиться у минулому, а щось відлуниться у майбутньому. І я не певен, що майбутні покоління візьмуть із собою краще із Євтушенка як продовжувача справи Пушкіна (він любив на цьому наголошувати) з мрією бути похованим поряд із Пастернаком.

Цілком можливо, що його можуть забути як великий талант і згадуватимуть як пристосуванця і номенклатурника, цитуючи рядки мого однокурсника - кубанського козака і відомого російського (як і Євтушенко) поета:
"Писать в сортирах смысел есть,
Если подумать хорошенько:
Ведь из уборных в прессу влез
Поэт Евгений Евтушенко".

Євтушенко був і залишився до кінця життя найбільш совковим поетом, у якого найбільшою мірою проявилася і його номенклатурно-совкова російській. Зіставте його творчість з творчістю не менше талановитих російських поетів його поколінея - Андрєя Вознесенського та Роберта Рождєственського, і ви побачите, яким жалюгідним він постає на їхньому тлі.
Таке завжди трапляється з тими талантами, хто не свідомий свого коріння й свого роду і хто марить про братерство усіх народів світу, дивним чином злютоване імперськими амбіціями одного народу.
Печальна доля, загублена в безмежних степах Оклагоми...

Володимир ІВАНЕНКО,
Український Університет