Головна › Новини › КУЛЬТУРА
Історія однієї картини
27-Жов-19 415 5.0 0
На дев'ятини народному художнику Анатолію Шкурку

Знаю, що йому доведеться багато про що звітуватись\виправдовуватись перед апостолом Петром, який гортає зараз сторінки його 95-літнього життя. Бо, як каже поминальна Божа служба, нема людини, щоб жила і не згрішила... Але те, що художник, вимуштруваний у жорстких рамках соцреалізму - большевизму, відгукнувся на повів незалежності України - йому зарахується на ту шальку терезів, де зважуються добрі діла.

...Йшов Божеякдалекий 1989 рік і я, молодий журналіст газети "Комсомольський гарт", почувши про повернення політв'язна Левка Лук'яненка, загорівся бажанням зробити з ним інтерв'ю. Як воно писалося під контролем КГБ і самого Левка Григоровича, що чекав мене по діагонілі від ...КГБ, я вже десь розповідав. Власне, це була перша більш - менш нормальна публікація про Левка Лук'яненка в легальній совєтській пресі.

Але тут мова про інше. Для узгодження інтерв'ю Левко Лук'яненко приходив до мене в редакційний кабінет. І тут почалося рипання дверима - то хтось прийшов запитати про якийсь не потрібний їм матеріал, то комусь забаглося попросити в мене чаю, то наче випадково втрапляли у двері - що тільки не придумували колеги, щоб мати нагоду просто глянути на легендарного антисовєтчика!

А тоді зайшов фотокор - найкращий майстер, яких я знав, Валерій Інютін і просто запропонував сфотографувати мене з Левком Лук'яненком. Я пересів до гостя, бо тож за столом був робочим, і Валерій Петрович клацнув, відобразивши і шматок антуражу мого робочого місця. Звісно, це фото тоді не могло бути опубліковане, а з'явилось у "Сіверщині" пізніше. Аж 1997 року.

І через якийсь час приходить Анатолій Ничипорович Шкурко та приносить оцю ось картину. Написану з газетної, чорно- білої фотографії! Без жодного позування! Думаю, це перший в Україні портрет Героя України Левка Лук'яненка.

Ба, більше, завдяки Анатолію Ничипоровичу (він мені говорив: "Батька мого звали Ничипором і я - Ничипорович!". Хоча пишуть його скрізь Никифоровичем) зафіксовано і дату моєї розмови з Левком Лук'яненком - 20 вересня 1989 року. Це побачив я вже тільки зараз на звороті картини. Як і свої слова, виписані художником з газетної статті. Дякую услід Вам, пане художнику!

Василь ЧЕПУРНИЙ

P.S. Анатолій Шкурко назвав цю роботу "Зустріч учня з учителем", що, звісно, є перебільшенням - я ніколи не смів би себе звати учнем Левка Лук'яненка...






Теги:Анатолій Шкурко, Василь Чепурний, Сіверщина, Левко Лук'яненко


Читайте також



Коментарі (0)
avatar