...І знову гоголівська весна
Весна, ніжинська, гоголівська, вже багато років розпочинається в квітні вшануванням великого письменника у стінах його рідного навчального закладу – Гімназії Вищих наук князя О. Безбородька
( ХІХ ст.), а нині (ХХІ ст.) - Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
І щороку науково – культурним осердям цих заходів стає вже традиційно, з 70 - х рр. минулого ст., проведення Міжнародної наукової конференції, цього разу з промовистою назвою: « Микола Гоголь і сучасний художній контекст ( до 210 – ліття від дня народження письменника)».
Незважаючи на похмуру дощову погоду, Ніжин і ніжинці в особі організаторів та спонсорів форуму зустріли гостей привітно, дуже гостинно і по - європейському коректно. Адже запропонована програма чітко виконувалася: пленарні й секційні засідання чергувалися з дружніми зустрічами, за кавою, дуже цікавими і повчальними екскурсіями. Здавалось, дух Гоголя витав усюди і цю його тиху, теплу присутність відчували ми всі, українські й зарубіжні гоголезнавці – професори, доктори І кандидати наук, мистецтвознавці, краєзнавці, викладачі. Тож так природньо й актуально звучали тут нові дослідження українського національно – історичного контексту:
« Гоголь і український мистецький вимір», « Тарас Бульба у Франції», «Київ у «Миргороді», «Проза Гоголя і Шевченка» тощо.
Окреме зацікавлення поважної авдиторії викликала і моя доповідь «Синтез європейськості та українства у творах Гоголя», яку я розкрила в аспекті сучасної інтерпретації письменника в школах з категоричною заміною акцентів аналізу його творчості в бік української та європейської мистецької сутності, не відкидаючи, звісно, й не менш потужний російський сегмент. На мою думку, щоб наші діти краще зрозуміли Гоголя, вчителеві необхідно на уроках подавати його біографію, уникаючи формальності висвітлення, а також усі твори, особливо з української тематики, слід розглядати крізь україноцентричну призму. Тоді припиняться нарешті спекулятивні запитання на кшталт: « Чий же Гоголь?». Вірю, що скоро і в наших підручниках напишуть:
« Гоголь – це видатний український письменник, який писав про Україну і про Росію, водночас висвітлюючи й загальнолюдські теми».
А ще більш узагальнююче мало б звучати так:
« Гоголь це письменник - класик світового рівня, приналежний Україні ».
Слід зауважити, що варто розширити дослідницький погляд і на міжнародні, зокрема європейські, зв’язки Гоголя і його творчої доктрини.
Гадаю, що свіжі штрихи нового погляду на творчість Гоголя помітили слухачі й під час доповіді-дослідження Олени Малишко, моєї колеги, історика і заступниці директора Старобілоуського музею Чернігівського дворянства та інтелігенції. Пані Олена, на відміну від радянського і пострадянського аналізу в шкільних підручниках роману-поеми « Мертві душі», знаходить у цьому творі прояви гостинності, етикету, людяності, що для сучасних школярів могло б бути відкриттям у тексті.
Щоб внести емоційне пожвавлення до презентаційного потоку виступів, я і Олена Євгенівна розіграли невеличку мізансценку: від імені поміщиці Наталії Коробочки (гоголівський персонаж) ми вдвох подарували шановній президії домашнє горіхове печиво на десертній тарілці. Це викликало гарну реакцію публіки, як вияв спонтанної данини театральності, найбільшої мистецької пристрасті Гоголя.
Був ще один ритуал, який, гадаю, запам’ятався ніжинцям: на згадку про цю знаменну в моєму житті конференцію я подарувала Університетській бібліотеці свою книжку «Козацькими шляхами», де в одній з містичних новел цитую епіграф з твору Гоголя : « Останній день перед Різдвом пройшов. Настала ніч…».
Також не можу не зазначити величезну енергетичну силу живописних розписів на стінах конференц-зали, яку постійно відчувала, адже з автором була колись особисто знайома. Ці позачасові фрагменти та безсмертні гоголівські персонажі з під пензля Евгена Кріпа, визначного сучасного чернігівського художника, теж створювали в залі дивовижно органічну атмосферу віртуальної зустрічі з нашим національним генієм.
Дякую, Університете!
Дякую, мій древній та вічно молодий Ніжине!
Надія ГАЛКОВСЬКА
БФ "Ніжен"
( ХІХ ст.), а нині (ХХІ ст.) - Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
І щороку науково – культурним осердям цих заходів стає вже традиційно, з 70 - х рр. минулого ст., проведення Міжнародної наукової конференції, цього разу з промовистою назвою: « Микола Гоголь і сучасний художній контекст ( до 210 – ліття від дня народження письменника)».
Незважаючи на похмуру дощову погоду, Ніжин і ніжинці в особі організаторів та спонсорів форуму зустріли гостей привітно, дуже гостинно і по - європейському коректно. Адже запропонована програма чітко виконувалася: пленарні й секційні засідання чергувалися з дружніми зустрічами, за кавою, дуже цікавими і повчальними екскурсіями. Здавалось, дух Гоголя витав усюди і цю його тиху, теплу присутність відчували ми всі, українські й зарубіжні гоголезнавці – професори, доктори І кандидати наук, мистецтвознавці, краєзнавці, викладачі. Тож так природньо й актуально звучали тут нові дослідження українського національно – історичного контексту:
« Гоголь і український мистецький вимір», « Тарас Бульба у Франції», «Київ у «Миргороді», «Проза Гоголя і Шевченка» тощо.
Окреме зацікавлення поважної авдиторії викликала і моя доповідь «Синтез європейськості та українства у творах Гоголя», яку я розкрила в аспекті сучасної інтерпретації письменника в школах з категоричною заміною акцентів аналізу його творчості в бік української та європейської мистецької сутності, не відкидаючи, звісно, й не менш потужний російський сегмент. На мою думку, щоб наші діти краще зрозуміли Гоголя, вчителеві необхідно на уроках подавати його біографію, уникаючи формальності висвітлення, а також усі твори, особливо з української тематики, слід розглядати крізь україноцентричну призму. Тоді припиняться нарешті спекулятивні запитання на кшталт: « Чий же Гоголь?». Вірю, що скоро і в наших підручниках напишуть:
« Гоголь – це видатний український письменник, який писав про Україну і про Росію, водночас висвітлюючи й загальнолюдські теми».
А ще більш узагальнююче мало б звучати так:
« Гоголь це письменник - класик світового рівня, приналежний Україні ».
Слід зауважити, що варто розширити дослідницький погляд і на міжнародні, зокрема європейські, зв’язки Гоголя і його творчої доктрини.
Гадаю, що свіжі штрихи нового погляду на творчість Гоголя помітили слухачі й під час доповіді-дослідження Олени Малишко, моєї колеги, історика і заступниці директора Старобілоуського музею Чернігівського дворянства та інтелігенції. Пані Олена, на відміну від радянського і пострадянського аналізу в шкільних підручниках роману-поеми « Мертві душі», знаходить у цьому творі прояви гостинності, етикету, людяності, що для сучасних школярів могло б бути відкриттям у тексті.
Щоб внести емоційне пожвавлення до презентаційного потоку виступів, я і Олена Євгенівна розіграли невеличку мізансценку: від імені поміщиці Наталії Коробочки (гоголівський персонаж) ми вдвох подарували шановній президії домашнє горіхове печиво на десертній тарілці. Це викликало гарну реакцію публіки, як вияв спонтанної данини театральності, найбільшої мистецької пристрасті Гоголя.
Був ще один ритуал, який, гадаю, запам’ятався ніжинцям: на згадку про цю знаменну в моєму житті конференцію я подарувала Університетській бібліотеці свою книжку «Козацькими шляхами», де в одній з містичних новел цитую епіграф з твору Гоголя : « Останній день перед Різдвом пройшов. Настала ніч…».
Також не можу не зазначити величезну енергетичну силу живописних розписів на стінах конференц-зали, яку постійно відчувала, адже з автором була колись особисто знайома. Ці позачасові фрагменти та безсмертні гоголівські персонажі з під пензля Евгена Кріпа, визначного сучасного чернігівського художника, теж створювали в залі дивовижно органічну атмосферу віртуальної зустрічі з нашим національним генієм.
Дякую, Університете!
Дякую, мій древній та вічно молодий Ніжине!
Надія ГАЛКОВСЬКА
БФ "Ніжен"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |