І коли відшумлять буревії...

І коли відшумлять буревії, шторми, карколомні побоїща,
Відволають захриплі натомлені ґави
Й невідомі великі птахи із обпаленим пір'ям
І тривожним надтріснутим голосом,
І коли оніміють, заклякнуть всі війни, вулкани, пожежі
І глибокі обвуглені рани землі
Відболять і затягнуться пишним густим споришем,
Розцвітуть чебрецем, материнкою і матіолою,
Ми зігріємось, витрусим врослий у шкіру
Шпаркий спопеляючий іній,
Зберемо намистини розсипаних рим
Й шелестіння блокнотів і вицвілих зошитів.
Я наважуся і пофарбую геть сиве, ламке,
Пересипане порохом часу волосся
В барви осені.
Ти заплетеш в несміливу усмішку
Найніжніше осіннє проміння.
А поки мою задубілу знесилену душу
Ти міцніше тримай у обвітрених шерхлих долонях,
Захищай від снігів, що все труться між нами,
Поки вщухнуть шторми, відпалають вулкани...

18.04.22, Ірина Кулаковська, Чернігів