І чому вона кинула слухавку?

Дзвонить вчора телефон. Номер незнайомий – 44 331-52-49.

– Слухаю.
– Здраствуйтє!
– Добрий день.
– Вас бєспокоят із клінікі (назву не запам’ятав). Ми прєдлагаєм вам унікальную мєтодіку лєчєнія…
– Вибачте, я вас не розумію. Ви з Москви?
– Нєт, я із Кієва. А почєму ви рєшилі, что я із Маскви?
– Тому що ви розмовляєте по-московітськи.
– Што? Я што, нє магу гаваріть на том язикє, на катором мнє удобно?
– Звісно, можете. Дома розмовляйте, чи з московітами. Тільки не зі мною.
(Переходить на українську. На ламану, але правильну.)

– Я можу і українською розмовляти.
– Приємно чути!
– А ви, мабуть, націоналіст? (зі зневагою)
– Саме так.
– Тоді ми не будемо пропонувати вам наші послуги!
– І це чудово! Невже ви думаєте, що у українців може бути довіра до московітських лікарів?

Чомусь кинула слухавку…

Володимир ШЛЯХОВИЙ