Груші націоналіста
«Я націоналіст і голосував за «Свободу»! — так різко зустрів наш приїзд житель села Липове Валерій Тимошевський. І фотографуватися відмовився, і писати для газети, мовляв, теж про нього не треба. Певно, ми мали зразу втекти… Подарувавши тисячний номер «Сіверщини» та свою книгу «Акурайку», я запевнив Валерія Олександровича, що ми — одного поля ягоди. І пішли в його сад дивитися дерева.
Він нарікав, що не та пора, аби милуватися. Але гектар з гаком молодесенького саду вражав і цієї осінньої пори. Від хати — до лісу. З крапельним зрошуванням полуниці, що росте у міжряддях, із солом’яною мульчею.
Валерій Тимошевський — корінний липівчанин, але до виходу на пенсію жив і працював у Києві. Тепер же у Києві живе хіба що один місяць на рік. Переїхав у батьківську хату, облаштувався і живе на рідному обійсті. А гектар — це материн пай. Та ще компенсація за батьківський сад.
«Батько у мене був садівником, — розповідає Валерій Тимошевський. — Коли комуністи змушували платити за кожне дерево податок — сад викорчував. Найняв бульдозера, плакав і корчував».
У Києві у Валерія Тимошевського — кіоск, де щороку продає мед, яблука та іншу продукцію з пасіки. «Та в мене вона тепер маленька, — каже цей чоловік. — Усього тридцять вуликів. А було за сотню».
Сад, що витягся смугою від дворища, охороняється відеокамерами і сіткою. А ось знайти сезонних робітників — проблема: «Був у мене гарний помічник, але помер. А найти інших — неможливо. Плачу 100 гривень на день і не йдуть. Краще горілку пити! Я вже оголошення і в районну газету давав, і на стовпах у Талалаївці чіпляв», — жаліється на односельців Валерій Тимошевський.
Сорти його саду важко всі перерахувати: груші Едера, Перлина Києва, Аскольда, Амулет, Катерина. Радить садівник Талгарську красуню казахської селекції, Марію, що не хворіє практично нічим. А сам зараз випробовує сорт французької селекції з оригінальною назвою Н12R47 Дельбара.
Яблука — переважно на базі колекції академіка Володимира Копаня, який відвозив пилок до атомного реактора, потім виводив сорти яблунь, що не бояться радіації. «Унікальний дід, — із захопленням розповідає про нього Валерій Тимошевський, — йому 5 мільйонів дали на селекцію, а він мало не в куфайці ходить, і нічого йому не треба!»
Василь ЧЕПУРНИЙ,
Талалаївський район
Скорочено. Повністю -- в газеті "Сіверщина" за 15 листопада. Передплату приймають усі відділення зв'язку в соборнійУкраїні!
| Читайте також |
| Коментарі (0) |