Грудень ночі запустив

Найдовші ночі грудень запустив.
Найнижче сонце викотив на обрій.
І тіням повідрощував хвости,
Куди тим веретільницям і кобрам!

Вітри, неначе коней розгнуздав
І ті тепер де прийдеться гарцюють,
Аж трав рудих кошлата борода
Тремтить, як у якогось волоцюги.

А ще довкруг незатишок снує
Свою тугу й колючу павутину,
Мовляв, мій час і в часі все моє,
Так що якщо - приходьте на гостини.
03.12.22р.

Євген ПОСТУЛЬГА